Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Ємільчино Ємільчинського району Житомирської області, мешканця с. Буки Житомирського району Житомирської області, раніше судимого: 22 березня 1977 року за ст. 94 КК України (1960 року) на вісім років позбавлення волі; 10 липня 1981 року за ст.ст. 102 п. "г", 109 ч. 1 КК Російської Федерації на п'ятнадцять років позбавлення волі; 22 лютого 1996 року за ч. 4 ст. 140 КК України на сім років позбавлення волі, 11 вересня 1998 року цей вирок змінено, перекваліфіковано дії на ч. 2 ст. 140 КК України і призначено покарання - п'ять років позбавлення волі,

засуджено за п. 13 ч.2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 258,10 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

ОСОБА_1 визнано у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 14 лютого 2008 року, приблизно о 17-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1, під час сварки та бійки з ОСОБА_3, з метою його вбивства, умисно завдав йому заздалегідь приготовленим кухонним ножем сильного смертельного удару в живіт.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на призначення йому надмірно суворого покарання. Просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Захисник ОСОБА_2 у касаційній скарзі також посилається на призначення засудженому ОСОБА_1 надмірно суворого покарання, зазначає, що суд не врахував те, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому і активно сприяв розкриттю злочину, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні не наполягав на суворості покарання, вказавши, що матеріальну шкоду йому відшкодовано, а претензій морального характеру він не має, крім того, суд не врахував, що ОСОБА_1 одружений, має постійне місце мешкання, працював, характеризується позитивно. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити, призначивши йому більш м'яке покарання, передбачене в санкції ч. 2 ст. 115 КК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу; думку прокурора, який просив залишити касаційні скарги без задоволення, а судове рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Так, сам ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Свідок ОСОБА_3 твердив, що під час сварки ОСОБА_1 ножем ударив у живіт його брата ОСОБА_4

За показаннями свідка ОСОБА_5 він намагався не допустити вчинення злочину, намагаючись забрати у ОСОБА_1 ножа, проте засуджений не вгамувався, а наблизившись до ОСОБА_4, завдав йому цим ножем удару в живіт.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_6

Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_4 настала від одиночного проникаючого ножового колото-різаного поранення черева з пошкодженням печінки та сальника, що потягло за собою гостру крововтрату.

Виходячи з сукупності доказів, які отримали відповідну правову оцінку у вироку, суд обґрунтовано кваліфікував дії винного за п 13 ч.2 ст. 115 КК України як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі, суд, дотримуючись вимог ст.ст. 64, 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення, зазначивши, чому він не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Зокрема, судом було враховано, що ОСОБА_1 був неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі двічі за умисні вбивства.

У зв'язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання, про що йдеться у поданих на вирок касаційних скаргах.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.