Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням та доповненням до нього першого заступника прокурора Черкаської області на вирок Драбівського районного суду від 4 липня 2007 року,

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1, 1974 року народження, раніше не судимого,

- за ст. 119 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.1 п."б" Закону України "Про амністію'' від 19 квітня 2007 року звільнено від призначеного покарання.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 6 квітня 2007 року, близько 3 години, у будинку АДРЕСА_1, під час сварки, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою подолання опору ОСОБА_2, не передбачаючи смертельного наслідку, хоча повинен та міг це передбачити, умисно захопив рукою шию ОСОБА_2 та стискав її, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження від яких ОСОБА_2 помер. Крім того ОСОБА_1 під час бійки заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

У касаційному поданні та доповненнях до нього перший заступник прокурора Черкаської області просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням прав потерпілої та неправильною кваліфікацією дій засудженого.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який частково підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та доповнення до нього підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи потерпілими у справі були визнані ОСОБА_3 - рідна сестра загиблого та ОСОБА_4- його мати.

Про те у судовому засіданні, де змінювався обсяг обвинувачення, була присутня тільки ОСОБА_3.

Відповідно до положень ч.5 ст. 16-1 КПК, потерпілий, як сторона судового засідання користується рівними з прокурором правами і свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Згідно вимог ч.4 ст. 277 КПК, якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд зобов'язаний роз'яснити потерпілим їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Отже розгляд справи та винесення вироку за новим обвинуваченням, без урахування позиції потерпілої Єфименко є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

За таких обстави вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

У доповнені до касаційного подання ставиться питання про неправильну кваліфікацію дій засудженого, однак згідно ст. 390, 355 КПК України внесення у подання змін, які тягнуть за собою погіршення становища засудженого за межами строків на касаційне оскарження не допускається. Оскільки у касаційному поданні не ставилось питання про неправильну кваліфікацію дій засудженого, а доповнення до касаційного подання подані після закінчення строку на касаційне оскарження, тому у цій частині воно не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання першого заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Вирок Драбівського районного суду від 4 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.