Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 18 вересня 2008 року матеріали справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ПП ОСОБА_1. за касаційним поданням прокурора, яка брала участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції, на судові рішення у даній справі.

Постановою Комсомольського районного суду м.Херсона від 17 вересня 2007 року за скаргою ОСОБА_1. скасовано постанову органу досудового слідства від 15 травня 2007 року про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ПП ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2007 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор посилається на істотні порушення судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело до постановлення незаконних та необгрунтованих судових рішень. Стверджує, що кримінальна справа порушена за наявності достатніх приводів та підстав для її винесення. З урахуванням наведених доводів, просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 94 КК України прокурор може порушити кримінальну справу за заявою або повідомленням посадових осіб, представників влади, окремих громадян, а також за матеріалами прокурорської перевірки тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочинів.

Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, місцевий суд, згідно вимог ст. 236-8 КПК України, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення.

Як вбачається з постанови про порушення кримінальної справи, службовими особами ПП ОСОБА_1., в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.2.4,7.4.5, п.п.7.2,7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок не підтвердження контрагентами інформації щодо взаємовідносин, безпідставно занижено податок на додану вартість в сумі 681655 грн. Крім того, службовими особами ПП ОСОБА_1., в порушення ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" до складу валових витрат включені витрати не підтверджені розрахунковими документами, що призвело до донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 3 754 грн. 81 коп.

Місцевий суд, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ПП ОСОБА_1., правильно зазначив у судовому рішенні про те, що ОСОБА_1. оскаржив податкові повідомлення-рішення від 20 лютого 2007 року та 22 березня 2007 року, а постановою Господарського суду Херсонської області від 16 травня 2007 року вказані повідомлення-рішення скасовано в частині донарахування 586 369 грн. 50 коп. податку на додану вартість та застосування 293 184 грн. 75 коп. штрафних санкцій. А згідно до роз`яснень п.15 постанови ПВСУ від 8 жовтня 2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів", в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може грунтуватись на такому рішенні.

Таким чином, суд дотримався вимог ст. 236-8 КПК України, перевірив наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, та на підставі аналізу постанови та матеріалів справи, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх даних для порушення кримінальної справи по факту ухилення від сплати податків службовими особами ПП ОСОБА_1. за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 212 КК України.

За таких обставин рішення суду про те, що кримінальна справа була порушена всупереч вимогам ст.ст. 94, 98 КПК України, є законне та обгрунтоване.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування судових рішень, при перевірці матеріалів справи не встановлено.

Таким чином, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, яка брала участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанції, на постанову Комсомольського районного суду м.Херсона від 17 вересня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 вересня 2007 року залишити без задоволення.