Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 16 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- засуджено за ч. 2 ст. 222 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах будь-якої форми власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1, який був одноосібним засновником і головою сільськогосподарського фермерського господарства "Тарас" (далі - СФГ "Тарас") і постійно проживав у межах с. Ішків Козівського району Тернопільської області та при цьому не мав фермерського господарства зі статусом такого, що має відокремлену садибу, тобто господарства з

побудованими житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями на земельних ділянках, одержаних для ведення селянського (фермерського) господарства за межами населеного пункту, засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

ОСОБА_1, знаючи, що фермерським господарствам з відокремленою садибою з Державного бюджету України надається фінансова підтримка на часткове відшкодування коштів за користування кредитом банку і маючи намір отримати таку допомогу, вирішив надати завідомо неправдиву інформацію у Тернопільське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке є державною бюджетною установою і належить до сфери управління органу державної виконавчої влади - Міністерства аграрної політики України.

З цією метою ОСОБА_1, умисно ввівши в оману працівників Козівської РДА Тернопільської області, повідомив їм про те, що СФГ "Тарас" має відокремлену садибу, внаслідок чого 29.04.2005 року отримав оформлену в установленому порядку довідку № 01-28/01-9, яка містила неправдиві дані про те, що СФГ "Тарас" є фермерським господарством з відокремленою садибою. Цю довідку ОСОБА_1 05.07.2005 року разом з іншими необхідними документами надав у Тернопільське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. На підставі поданих документів в жовтні 2005 року - червні 2006 року СФГ "Тарас" безпідставно отримало з Державного бюджету України 1091 грн. як відшкодування відсотків за користування кредитом згідно з договором від 14.06.2005 року.

У січні 2006 року ОСОБА_1 з метою повторного одержання дотацій з Державного бюджету України, які виділялись фермерським господарствам з відокремленою садибою на часткове відшкодування вартості вперше придбаної сільськогосподарської техніки, знову умисно ввів в оману працівників Козівської РДА Тернопільської області, повідомивши їм про те, що СФГ "Тарас" має відокремлену садибу, і 23.01.2006 року отримав оформлену в установленому порядку довідку № 01-02/01-9, яка містила неправдиві дані про те, що СФГ "Тарас" є фермерським господарством з відокремленою садибою. Цю довідку 20.06.2006 року разом з іншими необхідними документами ОСОБА_1 надав у Тернопільське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. 25.10.2006 року на підставі вказаних документів на рахунок СФГ "Тарас" було безпідставно перераховано бюджетні кошти на суму 24570 грн., як відшкодування 30 % вартості вперше придбаного господарством трактора.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 доводить, що його незаконно засуджено за ч.2 ст. 222 КК України, оскільки у нього не було умислу на вчинення цього злочину, він завідомо неправдивої інформації до державних органів не подавав, не причетний до видачі довідок Козівською райдержадміністрацією, працівники якої знали мету отримання ним довідок і повинні були перевірити правильність викладених у них фактів. Посилається на те, що законом не визначено поняття "фермерське господарство з відокремленою садибою", а тому він вважав своє господарство таким, що мало зазначений статус, оскільки мав за межами села землі, господарські будівлі та місце проживання. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та є припущеннями суду. Окрім того, стверджує, що вирок обґрунтований неналежними доказами по справі, під час розгляду якої було порушено його право на фіксування судового процесу технічними засобами. Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Фактичні обставини справи, які були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанції, перегляду у касаційному порядку не підлягають.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в учиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на сукупності належним чином зібраних та досліджених судом доказів, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному наданні службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання дотацій, вчинене повторно, доведена наведеними у вироку доказами.

Зокрема, сам ОСОБА_1 не заперечував того, що він двічі усно без надання будь-яких документів і заяв звертався до Козівської райдержадміністрації з проханням надати йому довідки до регіонального відділення Державного фонду підтримки фермерських господарств про те, що його СФГ "Тарас" є фермерським господарствам з відокремленою садибою, і отримував ці довідки, які були обов'язковими документами, необхідними для одержання бюджетних коштів на безповоротній основі для погашення витрат господарства по сплаті відсотків за користування кредитом банку та 30% вартості вперше придбаного трактора. Надавши ці довідки в пакеті документів до фонду, він дійсно отримав державних коштів на суму 1091 грн. і 24570 грн.

З показань директора Тернопільського відділення Фонду підтримки фермерських господарств свідка ОСОБА_2 убачається, що при зверненні до нього ОСОБА_1 він роз'яснював йому, що фінансова допомога надається фондом фермерським господарствам з відокремленою садибою, навів йому вимоги до такого господарства, викладені в ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство", та повідомив про необхідність, крім інших документів, надати про це довідку райдержадміністрації.

З показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 видно, що ОСОБА_1, в усному порядку звернувшись до голови Козівської райдержадміністрації, а потім і до інших працівників, та не надавши ніяких підтверджуючих документів, запевнив їх, що СФГ "Тарас" мало земельну ділянку за межами села з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, комунікаціями, насадженнями, де постійно проживав фермер. На підставі цього, довіряючи ОСОБА_1, без проведення відповідних перевірок, останньому були видані довідки про те, що СФГ "Тарас" є фермерським господарствам з відокремленою садибою.

Наведеними у вироку доказами, зокрема, даними, що містяться в показаннях свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, довідках Ішківської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Козівського районного відділу земельних ресурсів, Козівського районного бюро технічної інвентаризації, відділу містобудування та житлово-комунальних господарств Козівської райдержадміністрації, протоколах огляду земельних ділянок, що перебували в користуванні СФГ "Тарас" тощо, підтверджено, що зазначене господарство (з березня 2007 року - СФГ "ОСОБА_1") до 2006 року включно статусу фермерського господарства з відокремленою садибою не набувало, оскільки на виділених йому за межами села землях не мало жодних житлових та нежитлових будинків з відповідними комунікаціями, не порушувало питання про оформлення документації на таке будівництво на зазначених земельних ділянках, а належний господарству на праві власності зерносклад знаходився на території села. Сам ОСОБА_1 із сім'єю також постійно проживав на території АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 381 ЦК України с' /span'адибою визнається земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Статтею 5 Закону України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року № 973 визначено: якщо постійне місце проживання членів фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктів, то вони мають право на створення відокремленої фермерської садиби, якій надається поштова адреса. Для облаштування відокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будівництво під'їзних шляхів до господарства, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем.

Надавши належну оцінку зазначеним доказам у сукупності та виходячи із законодавчих та нормативних актів, які встановлювали підстави та регулювали порядок виплати коштів з державного бюджету на фінансову підтримку фермерських господарств з відокремленою садибою, суд у вироку дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 як голова СФГ "Тарас", достовірно знаючи, що його господарство не мало статусу фермерського господарства з відокремленою садибою, умисно увів в оману щодо цього працівників Козівської райдержадміністрації та безпідставно двічі отримав довідки про те, що СФГ "Тарас" є фермерським господарствам з відокремленою садибою, які надав до Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, і двічі одержав дотації з державного бюджету - фінансову підтримку на безповоротній основі у виді відшкодування відсотків за користування кредитом банку та 30% вартості вперше придбаного трактора.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність у нього умислу на шахрайство з фінансовими ресурсами, оскільки він за невизначеністю в законодавстві поняття "фермерське господарство з відокремленою садибою" вважав своє господарство таким, бо мав землі за межами села і місце проживання в обладнаній для цього кімнаті в приміщенні зерноскладу по вул. Шкільна, 61 у с. Ішків, є безпідставними та спростовані наведеними у вироку доказами. Окрім того, обладнана для тимчасового проживання кімната не є житловим будинком, яким відповідно до ст. 380 ЦК України є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Також безпідставним є й посилання ОСОБА_1 на те, що він отримував не дотації, які надаються збитковим підприємствам, а фінансову підтримку фермерському господарству, а тому не може нести відповідальність за ст. 222 КК України. Однак відповідно до вимог ст. 222 КК України дотацією визнається вид грошової допомоги, який полягає в додаткових асигнуваннях з держаного бюджету, що надаються безоплатно і безповоротно, у тому числі можуть надаватись господарствам та підприємствам, які не є збитковими.

Та обставина, що щодо працівників Козівської райдержадміністрації було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст. 27 і ст. 191, ст.ст. 366, 367 КК України, не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_1 в шахрайстві з фінансовими ресурсами.

Таким чином, викладеними у вироку доказами, які досліджувались судом у відповідності до вимог КПК України (1001-05) і є належними та допустимими, спростовані твердження ОСОБА_1 про те, що він двічі правомірно отримував гроші з Державного бюджету України.

Повно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 222 КК України.

Підстав для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не допущено.

Посилання засудженого на порушення його права на фіксування судового процесу технічними засобами, безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавались, 23.11.2007 року та 30.11.2007 року ОСОБА_1 подав до суду письмові клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, проте, при розгляді справи по суті у судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2007 року, ОСОБА_1 після роз'яснення йому судом процесуальних прав як підсудного заявив, що він відмовляється від фіксації судового процесу технічними засобами (т.2 а.с.405). Наступні судові засідання, які відбулися 01.02.2008, 07.02.2008, 11.02.2008 року, на вимогу підсудного фіксувалися за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право засудженого на фіксацію судового процесу технічними засобами судом порушено не було.

Те, що суд за результатом розгляду заявлених ОСОБА_1 клопотань, в тому числі при попередньому розгляді справи, приймаючи рішення у судовому засіданні, суд не виносив письмові постанови про відмову в їх задоволенні, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого вироку.

Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 323, 333- 335 КПК України.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризувався, мав на утриманні п'ятеро неповнолітніх дітей.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням та на законних підставах застосував до нього ст.ст. 75, 76 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 11 лютого 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області від 16 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.