Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік обмеження волі,

за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік обмеження волі

за ч. 1 ст. 309 КК України на 6 місяців обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України на 1 рік обмеження волі.

В апеляційній інстанції вирок не переглядався.

Як визнав суд, ОСОБА_1 в період з травня 2006 року по травень 2007 року, маючи вільний доступ до земельної ділянки та квартири ОСОБА_2, таємно викрав її майно. Крім того, влітку 2006 року ОСОБА_1 незаконно виготовив та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 7,21 г для власного вживання без мети збуту. А також, 10 квітня 2007 року ОСОБА_1, шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном, який належить ОСОБА_2 та розпорядився ним на власний розсуд.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого, просить скасувати вирок суду через неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що призначаючи покарання за ч. 1 ст. 309 КК України на 6 місяців обмеження волі, суд не дотримався вимог ст. 61 КК України, яка передбачає строк для даного виду покарання від одного до п'яти років. Крім того, використовуючи принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, суд за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України призначив однакові за видом і розміром покарання - 1 рік обмеження волі, що є недопустимим.

Потерпіла ОСОБА_2 та захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 в своїх запереченнях на касаційне подання зазначають, що майно, яким заволодів ОСОБА_1 фактично є спільним майном потерпілої та засудженого, а призначене судом першої інстанції покарання вважають надмірно суворим, але, оскільки воно відбуте повністю просять вирок залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України є правильною.

Разом з тим, вирок підлягає скасуванню з таких підстав.

Вирішуючи питання про міру покарання за ч. 1 ст. 309 КК України, суд, всупереч вимог ч. 2 ст. 61 КК України, призначив ОСОБА_1

6 місяців обмеження волі, тоді як законом встановлений мінімальний розмір для даного виду покарання 1 рік.

Крім того, призначивши ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України однакові за видом та розміром покарання, суд визначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, що суперечить суті обраного принципу складання покарань.

Враховуючи викладене, вирок через неправильне застосування кримінального закону підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від

18 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.