Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2008 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості в порядку ст. 89 КК України,

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не маючого судимості в порядку ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 187 КК України на дев'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Суд визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватими в тому, що вони 9 жовтня 2007 року в с. Тепениця Олевського району, перебуваючи в нетверезому стані, за попередньою змовою вчинили розбійний напад із проникненням до будинку АДРЕСА_1, під час якого ОСОБА_1 вийшов за межі домовленості і з користі вбив господарку цього помешкання ОСОБА_3, 1926 року народження. У будинку вони вдвох заволоділи майном потерпілої на 122 грн. 50 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок. Твердить, що він є неосудним, бо вчинив злочини в стані алкогольного сп'яніння, потребує лікування, а суд цієї обставини не врахував.

Вирок щодо засудженого ОСОБА_2 не оскаржується і касаційне подання щодо нього не принесено.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, наведених у вироку, грунтуються на перевірених доказах, є правильними і в касаційній скарзі по суті не оспорюються.

Сам ОСОБА_1 стверджував у суді, що він дійсно за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3. Зазначав, що коли він проник до помешкання, і пристаріла потерпіла почала кричати, то він двічі вдарив її ножем і вбив. Цього ножа мав при собі. Бив потерпілу спочатку в плече, а потім у груди.

Засуджений Ткаченко теж підтвердив, що домовлявся з ОСОБА_1 учинити напад на пристарілу ОСОБА_3. За його словами, ОСОБА_1, першим опинившись у будинку потерпілої, не дотримався домовленості, вбив пристарілу і зізнався йому в цьому.

Зазначені показання засуджених були послідовними, відповідали іншим об'єктивним доказам, у тому числі даним, що містяться у протоколі огляду місця події, де було виявлено ніж і тіло потерпілої ОСОБА_3 із проникаючою раною грудної клітки.

За таких обставин та враховуючи показання потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які змістовно наведені у вироку, а також висновки судово-медичної експертизи про те, що смерть потерпілої ОСОБА_3 настала в результаті проникаючої колото-різаної рани грудей з пошкодженням правої легені, яка утворилась від дії ножа, вилученого на місці події, суд мав підстави визнати, що ОСОБА_1 умисно з користі позбавив життя потерпілу під час розбійного нападу. Такі дії ОСОБА_1 охоплюються ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Даних про те, що ОСОБА_1 перебував у стані неосудності під час учинення зазначених злочинів, як про це він стверджує у касаційній скарзі, судом не встановлено, і таких даних у матеріалах справи немає.

Вимоги норм КПК України (1001-05) під час проведення досудового слідства і розгляду справи в суді були виконані.

Рішення суду про призначення покарання ОСОБА_1у прийнято у відповідності з положеннями ст. 65 КК України. Враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його особу та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 393 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Житомирської області від 19 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.