Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця і жителя м. Маріуполя Донецької області,

громадянина України,

раніше судимого: 1) 9 квітня 2003 року Новоазовським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 2) 9 березня 2006 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 263 КК України на 1 рік 6 місяці обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки; 3) 14 березня 2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ст. 164 КК України на 2 роки 1 місяць обмеження волі, -

засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 14 березня 2007 року і остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 323 грн. 61 коп. за проведення судової експертизи.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Улітку 2004 року в денний час, ОСОБА_1, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_1, незаконно придбав (отримав на зберігання) дві бойові обороні осколкові ручні гранати Ф-1, які почав зберігати за місцем свого поживання без передбаченого законом дозволу.

17 травня 2007 року у період часу з 15 години до 16 години 30 хвилин, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, працівниками міліції над вхідними дверима були виявлені та вилучені вищезазначені бойові гранати в остаточно спорядженому вигляді, які ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання без передбаченого законом дозволу.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не дав належної оцінки тяжкості вчиненого ним злочину та наявним у справі даним про його особу. Крім того вказує на те, що у мотивувальній частині вироку зазначено, що суд враховує обставини, що обтяжують покарання, проте жодної з цих обставин не наведено, хоча, на думку прокурора, такою обставиною є рецидив злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволення з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильність кваліфікації його дій у касаційному подані не оспорюється.

Водночас наведені у касаційному поданні доводи про порушення закону при призначенні ОСОБА_1 покарання є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не дотримався.

Так, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме дані про його особу дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Разом із цим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює, раніше тричі судимий, у тому числі за злочин, передбачений ч. 2 ст. 263 КК України, новий злочин вчинив в період відбування покарання за попереднім вироком. Судами неодноразово надавалась ОСОБА_1 можливість виправитися без позбавлення волі, але останній належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий аналогічний злочин, який законом (ч. 3 ст. 12 КК України) віднесено до злочинів середньої тяжкості.

Цим обставинам суд у вироку належної оцінки не дав та безпідставно при призначенні ОСОБА_1 покарання дійшов висновку про звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не зазначивши при цьому у мотивувальній частині вироку відповідних мотивів прийнятого рішення.

Крім того, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, що при призначенні ОСОБА_1 покарання враховує обставини, що обтяжують покарання, проте жодної з цих обставин не навів.

Отже, місцевий суд допустив такі порушення чинного закону, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку місцевого суду й направлення справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суд має всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_1 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки призначене йому покарання за даним вироком слід вважати невиправдано м'яким.

Керуючись статями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.