За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він, близько 23 години, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, після спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_2. в кафе "У Дмитра", що в м. Апостолово Дніпропетровської області, під час сварки, що переросла в бійку, біля входу до кафе, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за обставин, встановлених судом і детально наведених у вироку, маючи умисел на вбивство, завдав тому удар складним туристичним ножем в живіт, і у такий спосіб позбавив ОСОБА_2життя. Смерть потерпілого настала на місці.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2007 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1покликається на порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело, на його думку, до безпідставного засудження за умисне вбивство. Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, за змістом скарги, умислу на заподіяння потерпілому смерті у нього не було, завдаючи йому удав ножем, перебував в стані необхідної оборони. Разом з тим, вказує також на те, що суд, обираючи йому вид та розмір покарання, не взяв до уваги пом'якшуючі покарання обставини. Порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_2 та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 115 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями самого засудженого в стадії досудового слідства та в суді про завдання потерпілому під час конфлікту, що виник між ними, удару ножем в живіт; показаннями ряду вказаних у вироку свідків про те, що саме ОСОБА_1завдав потерпілому удар ножем; висновком судово-медичної експертизи про характер та локалізацію заподіяного потерпілому тілесного ушкодження та причину його смерті; даними цілого ряду протоколів слідчих дій.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, про неправильну кваліфікацію його дій і обгрунтовано визнані безпідставними. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне. Він, як свідчать матеріали справи, завдаючи потерпілому ОСОБА_2 удар ножем в живіт під час конфлікту, який переріс в бійку, коли з боку останнього було відсутнє протизаконне насильство чи тяжка образа безперечно усвідомлював, що позбавить потерпілого життя і бажав цього, тобто діяв з прямим умислом на вбивство. А отже, мова про те, що ОСОБА_1під час завдання потерпілому удару ножем перебував в стані сильного душевного хвилювання чи необхідної оборони і про перекваліфікацію його дій на норму закону, яка передбачає більш м'яке покарання не може йти.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень, в тому числі й тих що стосуються права ОСОБА_1 на захист, при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Визначаючи ОСОБА_1 вид та розмір покарання, суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані, що характеризують особу засудженого, інші обставини, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційній скарзі. А отже, призначене йому покарання є справедливим і відповідає вимогам ст. 65 КК України, підстав для його пом'якшення немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирок в цій частині, задовольнивши касаційне подання засудженої, слід змінити у зв'язку з надмірною суворістю такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Однак місцевий суд, вказавши ці обставини у в ироку, а також пославшись на щире каяття засудженої, сприяння нею розкриттю злочину, визнання винуватості, в достатній мірі не врахував їх під час визначення розміру покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі. За таких обставин, враховуючи при цьому фактичні обставини справи, а також при відсутності даних, які б характеризували засуджену з негативної сторони, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 лютого 2007 року щодо ОСОБА_3 змінити і пом'якшити їй покарання за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років 6 міс. позбавлення волі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне призначити справу до розгляду з метою перевірки наведених у скарзі тверджень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

призначити справу щодо ОСОБА_3 до розгляду колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України на 7 червня 2007 року.

Про день і час розгляду справи у Верховному Суді України повідомити засуджену, її захисника та прокурора.

Таким чином, не знаходячи, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 8 грудня 2005 року відмовити.

головуючого	Коновалова В.М.
суддів	Пивовара В.Ф., Кривенди О.В.