Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 11 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо неї судові рішення.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку м. Дніпропетровська, не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 203 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України до штрафу у сумі 1 700 грн. без позбавлення права займатися підприємницької діяльністю та без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, за ч. 4 ст. 143 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона у період часу з 23 липня по 22 жовтня 2003 року, являючись директором ДП "Імпторгсервісмед", в порушення ст. 7 Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" від 16 липня 1999 року, із корисливих мотивів займалась господарчою діяльністю, щодо якої є встановлена законом спеціальна заборона, а саме перевозила анатомічні матеріали людини - кріоконсервовану плацентарну тканину людини, та в порушення ст. 18 зазначеного закону здійснювала торгівлю нею для подальшої трансплантації.

Зокрема, ОСОБА_1 придбавала у Харківському Міжвідомчому науковому центрі кріобіології та кріомедицини НАН України кріоконсервовану плацентарну тканину людини, перечислюючи за це з рахунку ДП "Імпторгсервісмед" по 400 грн., перевозила її до м. Дніпропетровська, де передавала згідно акту прийомки-передачі, за що отримала від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по 900 грн.

У касаційних скаргах засуджена ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджують, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, за які її засуджено, оскільки плацента не являється тканиною людини, що підтверджується матеріалами справи. Просять скасувати судові рішення та закрити справу за п. 2 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково та закрити справу у частині обвинувачення за ч. 1 ст. 203 КК України як зайво застосовану, пояснення засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даної справи апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляціях засудженої ОСОБА_1 та її захисника ОСОБА_7 ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з тим, що суд не вжив всіх заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. Проте, апеляційний суд не перевірив доводів апеляцій у повному обсязі і не дав їм належної оцінки, а лише обмежився перерахуванням викладених у вироку доказів винуватості ОСОБА_1

Разом із тим, зазначені докази суперечать один одному та матеріалам справи.

Зокрема, у вироку підкреслено, що біологічний матеріал кріоконсервована плацентарна тканина відповідно до Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" від 16 липня 1999 року (1007-14) та Наказу Міністерства охорони здоров'я № 226 від 25 вересня 2000 року (z0697-00) є анатомічною тканиною людини. Однак, згідно цього наказу вбачається, що плацента належить до фетальних матеріалів, а із змісту зазначеного закону видно, що фетальні матеріали мають інші, менш суворі вимоги щодо умов та порядку здійснення діяльності, пов'язаної з трансплантацією. Цей закон також не містить чіткого визначення, чи відноситься плацента до тканини людини.

Суперечливі дані містяться у показаннях свідків ОСОБА_8 та інших, а також у чисельних листах Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин. Лише на один з них суд послався як на доказ, що підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів. Разом із тим, переконливих мотивів із приводу того, чому взято до уваги одні докази та відкинуто інші, суд не навів.

Крім того, матеріали справи містять не скасовану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб Міжвідомчого наукового центру кріобіології та кріомедицини від 30 грудня 2005 року (т. 7, а.с. 49). На обґрунтування свого рішення прокурор посилався на докази відсутності у діях цих осіб ознак злочину, передбаченого ст. 143 КК України, які аналогічні доказам винуватості ОСОБА_1 за цим же законом, проте трактуються судами по-іншому.

Також апеляційний суд не перевірив доводів апеляцій про необґрунтованість засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КК України, хоча у диспозиції цій статті чітко зазначено, нею не охоплюються види забороненої господарської діяльності, передбачені іншими статтями КК України (2341-14) . Суди навіть не звернули увагу на те, що зазначений злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості й строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за цієї статтею давно сплинув.

Зазначені обставини дають підстави вважати висновки колегії суддів апеляційного суду не належно мотивованими й дещо передчасними, а ухвалу суду - такою, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З огляду на це та з урахуванням положень ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді має бути враховано наведене у даній ухвалі, перевірені доводи апеляцій та доводи, викладені у касаційній скарзі засудженої та її захисника, у тому числі щодо порушень кримінально-процесуального законодавства при розгляді справи судом першої інстанції, і в залежності від установленого повинно бути прийнято рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.