Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 9 вересня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженогоОСОБА_1. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2008 року,

вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА_1. від відбування покарання було звільнено з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим вироком постановлено стягнути:

із Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 15234 гривень майнової та 2550 гривень моральної шкоди;

ізОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 і 63450 гривень моральної шкоди.

ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 26 вересня 2007 року приблизно о 13--ій годині він, керуючи автомобілем "Фольксваген Пассат" (державний номер НОМЕР_1) і рухаючись у крайній правій смузі по вулиці Щербакова в напрямку проспекту Перемоги в м. Києві, порушив вимоги п.п. 2.3 "б", 18.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого вчинив наїзд на пішохідному переході на потерпілу ОСОБА_3, яка від отриманих у дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень померла.

Розглядаючи справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та потерпілої ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції 11 червня 2008 року постановив свій вироку, яким вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасував і засудив його за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

У решті вирок місцевого суду судом апеляційної інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі засудженийОСОБА_1. просить вирок суду апеляційної інстанції змінити, застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання, яке не було б пов'язане з позбавленням волі. Своє прохання вмотивовує тим, що покарання, яке визначив йому суд апеляційної інстанції, є суворим. За його ствердженням, позбавляючи реально волі на тривалий строк, суд апеляційної інстанції не врахував таких пом'якшуючих покарання обставин, як щире каяття в злочині, який він учинив уперше і з необережності, дані про його особу, і зокрема, його позитивні характеристики з місця проживання і роботи, а також те, що колектив, у якому він працював, клопотав не позбавляти його волі. Поза увагою суду, як зазначено у скарзі, залишились і не враховані такі обставини, як знаходження на його утриманні матері-інваліда II групи та дружини, яка є вагітною.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого і його захисника на підтримання касаційної скарги, представників цивільного відповідача, які прийняття рішення покладали на розсуд суду, думку прокурора, який вважав вирок законним і обґрунтованим, а касаційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочині, за який він засуджений, правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в касаційній скарзі не оспорюються і підтверджуються наведеними у вироку місцевого суду доказами та обґрунтовуються відповідними мотивами.

Що ж стосується доводів касаційної скарги щодо несправедливості призначеного покарання внаслідок його суворості, то такі доводи є частково обґрунтовані, а тому підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, щоОСОБА_1. учинив хоча й тяжкий, але необережний злочин, в якому щиро розкаявся. За місцем проживання і роботи засуджений характеризується цілком позитивно, має вагітну дружину та матір-інваліда другої групи, вперше судиться.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, зазначені вище дані про особу ОСОБА_1, наведені у вироку, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення засудженого можливо за коротший строк, ніж це визначив суд апеляційної інстанції, а тому вважає необхідним пом'якшити основне покарання до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Підстав же для застосування ст. 69 КК України і перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, яке не було б пов'язане з позбавленням волі, про що йдеться в касаційній скарзі, з урахуванням наслідку порушення правил безпеку дорожнього руху колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженогоОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: пом'якшити йому призначене за ч. 2 ст. 286 КК України основне покарання до трьох років позбавлення волі.

В решті цей вирок залишити без зміни.