Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2007 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 31 жовтня 2005 року близько 14 год. 30 хв. за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у ході сварки, що виникла між ним та ОСОБА_2, умисно наніс останньому удар ножем в живіт, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування кримінального закону, вважає, що суд залишив поза увагою питання перебування його в стані необхідної оборони і не дав належної оцінки неправомірним діям потерпілого ОСОБА_2, який заподіяв йому легкі тілесні ушкодження. На його думку, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що він у стані необхідної оборони не перебував.

Крім того, посилається на те, що суд призначив йому надто суворе покарання, без урахування обставин, що пом'якшують покарання, а тому просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи та вірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 Висновок суду першої інстанцій про доведеність винності засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються сукупністю доказів.

Твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що він завдав ОСОБА_2 удар ножем перебуваючи у стані необхідної оборони, з метою захисту свого життя від посягання на нього потерпілим, є безпідставними та спростовуються показаннями ОСОБА_1 даними ним під час досудового слідства та показаннями свідка ОСОБА_1.

Однак, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на зазначений у вироку строк, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ряд обставин, що мають значення для прийняття правильного та обґрунтованого рішення.

Так, суд хоча й зазначив у вироку обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, однак залишив не з'ясованими причини й умови, що сприяли вчиненню злочину, а саме, не дав належної оцінки неправомірним діям потерпілого ОСОБА_2, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, та те, що конфлікт виник з ініціативи останнього.

Крім того, суд, не взяв до уваги, як пом'якшуючу обставину надання ОСОБА_1 медичну допомогу потерпілому безпосередньо після вчинення злочину

Згідно роз'яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого особливо тяжкого, тяжкого злочинів або злочину середньої тяжкості, з урахуванням особи винного.

З огляду на викладене, судова колегія вважає за доцільне, за наявності сукупності пом'якшуючих обставин по справі, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, а саме: визнав вину, надав потерпілому медичну допомогу, вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у скоєному, має на утриманні дружину інваліда першої групи застосувати щодо нього ст. 69 КК України та пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України.

У той же час з урахуванням вчинення засудженого тяжкого злочину, конкретних обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_1 ст.ст. 75, 76 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі засудженого.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити: вважати його засудженим за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.