Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 2 " вересня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Луганської області від 14 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, не має судимості,

засуджений:

- за ст.15 ч.2 - ст. 115 ч.1 КК України на 9 років позбавлення волі;

- за ст. 147 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ст.15 ч.2 - ст. 115 ч.2 п.п.2, 3, 13 КК України на 13 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 14 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 317 грн. 24 коп. і моральної шкоди - 50 000 грн..

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 7 жовтня 2007 року приблизно о 19 годині в будинку №14 по вул.Східно-Степовій у сел.Крепенському м.Антрацит Луганської області, під час сварки, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, скоїв закінчений замах на вбивство гр.ОСОБА_3, завдавши потерпілому удари ножем в область передньої черевної стінки, в область грудної клітки ліворуч і в ліве стегно.

У період часу з 22 години 7 жовтня 2007 року, до 3 години 8 жовтня 2007 року, у домоволодінні по вул.Західно-Степовій, 10 у сел.Крепенському м.Антрацит Луганської області ОСОБА_1 захопив у якості заручника малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з метою спонукання його бабусі ОСОБА_5 та працівників міліції, яких вона викликала, доставити до нього співмешканку ОСОБА_2 як умову звільнення неповнолітнього заручника, що потягло тяжкі наслідки, оскільки ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше скоїла умисне вбивство, вчинив закінчений замах на вбивство малолітнього заручника ОСОБА_4, завдавши потерпілому удари ножем в область черевної порожнини і в область грудної клітки ліворуч. Після цього ОСОБА_1 тим же ножем наніс собі два удари в область грудної клітки і був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на дослідування, посилаючись на те, що досудове і судове слідство проведені поверхово, необ'єктивно, що у нього не було умислу на вбивство потерпілих, а він лише вимагав побачити свою співмешканку.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка вважала, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом.

Вина засудженого стверджується його показаннями, показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та іншими доказами, що зібрані у справі.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що досудове і судове слідство проведені однобічно і неповно, тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 він наніс тому, що потерпілий своїми діями спровокував його поведінку, що судом порушені вимоги кримінально-процесуального закону, є безпідставними і спростовуються наступними доказами.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що дійсно він наніс тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 і малолітньому ОСОБА_4, але умислу на позбавлення їх життя не мав.

Потерпілий ОСОБА_3 у ході досудового слідства підтвердив, що 7 жовтня 2007 року він і його співмешканка ОСОБА_6 знаходилися вдома. Приблизно о 18 годині до них прийшов ОСОБА_1, який був у нетверезому стані і став вимагати принести йому спиртного. Коли він відмовився, то засуджений почав кричати, а потім ножем наніс удари в живіт та грудну клітку і ліву ногу.

Свідок ОСОБА_6 в ході досудового слідства пояснювала, що 7 жовтня 2007 року до них прийшов ОСОБА_1 і в процесі сварки чимось гострим наніс її співмешканцю ОСОБА_3 удари в тулуб.

Із протоколу огляду місця події видно, що в будинку № 14 по вул.Східно-Степовій у сел.Крепенському виявлено багато плям бурого кольору.

Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлені такі тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана грудної клітки ліворуч із пошкодженням плеври, середньої долі лівої легені, проникаюча колото-різана рана передньої черевної стінки з пошкодженням печінки, підшлункової залози, поперечно-обідкової кишки, крововиливи в малий сальник, під капсулу підшлункової залози, внутрішня кровотеча; різана рана лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження заподіяні колюче-ріжучим предметом і відносяться до категорії тяжких як небезпечні для життя в момент заподіяння.

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 у ході досудового слідства стверджував, що 7 жовтня 2007 року приблизно о 22 годині він прокинувся від голосної розмови. Коли відкрив очі, то побачив, що ОСОБА_1 сидить на його ліжку і тримає у правій руці ніж. Коли бабуся хотіла підійти до нього, то ОСОБА_1 став кричати, щоб вона не підходила, а то буде біда, і став вимагати, що бабуся привела до нього матір. Бабуся пішла і повернулась. Біля 23 години до будинку під'їхала автомашина. ОСОБА_1 з ножем у руці підбіг до вікна і зразу повернувся до нього, ліг на ліжко до стіни, а він лежав спереду. ОСОБА_1 тримав в одній руці ніж, а другою рукою тримав його за шию. ОСОБА_1 сказав бабі, що вона привела міліцію, але він нікого не боїться, і продовжував вимагати привести до нього матір, при цьому говорив, що якщо не приведуть, то він його заріже. Він злякався і почав плакати і кричати, що хоче жити, просив ОСОБА_1 не різати його. Працівники міліції протягом півтора годин умовляли, але він на це не реагував. Потім ОСОБА_1 наказав йому лізти під ліжко, а сам ліг за ним і тримав однією рукою за шию, а другою держав ніж, лезо якого було біля його шиї. Через півгодини ОСОБА_1 став вимагати, щоб працівники міліції відійшли від дверей. Коли працівники міліції відійшли, ОСОБА_1, тримаючи однією рукою його за тулуб, а другою приставив ніж до шиї вони пішли до сараю. Приблизно через 40 хвилин ОСОБА_1 почав кричати, щоб усі вийшли з подвір'я. Коли всі вийшли, ОСОБА_1 ногою вибив вхідні двері в будинок, зайшовши в будинок, ОСОБА_1 наніс йому декілька ударів ножем у живіт та грудну клітку, від чого він упав, а ОСОБА_1 з ножем вибіг з будинку.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила, що 7 жовтня 2007 року біля 22 години до неї прийшов ОСОБА_1, сів на ліжко, де спав онук Кучмійов В.. Потім став вимагати, щоб вона привела йому ОСОБА_2 до 23 години 40 хвилин. Вона вийшла на вулицю і по мобільному телефону викликала працівників міліції. О 23 годині приїхали працівники міліції, вона підійшла до вікна і сказала ОСОБА_1, що Кучмійова С. знаходиться у наркологічному диспансері і вона не може туди зателефонувати. ОСОБА_1 сказав, що він заріже дитину, якщо не приведуть ОСОБА_2. Внук почав плакати і кричати, що він хоче жити, щоб його не різав ОСОБА_1. Після цього працівники міліції почали вмовляти ОСОБА_1а відпустити дитину і вийти, але останній не слухав, а вимагав привести ОСОБА_2, інакше він заріже дитину. Працівники міліції умовляли ОСОБА_1а протягом 1 години 30 хвилин. Після цього ОСОБА_1 став вимагати, щоб усі вийшли з подвір'я, коли всі вийшли, ОСОБА_1, тримаючи однією рукою дитину за тулуб, а другою рукою приставивши ніж до шиї, вийшов до сараю, присів, на коліна посадив дитину, тримаючи ножа біля шиї потерпілого, і в такому положенні ОСОБА_1 просидів біля 40-50 хвилин. Потім ОСОБА_1 вибив вхідні двері в будинок і зайшов туди. Приблизно через 20 хвилин двері будинку відчинилися і з них вивалився ОСОБА_1 і викинув ніж. Вона забігла в будинок, у коридорі лежав онук весь у крові.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_9 пояснили, що 7 жовтня 2007 року приблизно о 23 годині вони у складі слідчо-оперативної групи виїхали на виклик на вулицю Західно-Степову, 10 селища Крепенського м.Антрацит. Коли вони приїхали до будинку, їх зустріла ОСОБА_5 і пояснила, що до неї прийшов п'яний співмешканець доньки з ножем і закрився в кухні, де спав онук. ОСОБА_1 став вимагати, щоб вона привела до нього дочку, і погрожував, якщо не приведе, то він заріже внука. Через вікно вони побачили, що ОСОБА_1 лежить на ліжку, прикриваючи себе тілом дитини, і тримає лезо ножа біля шиї потерпілого. Потерпілий плакав і кричав, що хоче жити, та просив ОСОБА_1 не різати його. Після цього вони почали умовляти ОСОБА_1 відпустити дитину і вийти з будинку. Вони умовляли засудженого протягом 1 години 30 хвилин, але він на це не звертав уваги. Оскільки прохання на ОСОБА_1а не діяли, вони вирішили почекати, поки він не засне. Приблизно через годину вони знову підійшли до віка і побачили, що ОСОБА_1 лежить під ліжком, прикриваючись тілом ОСОБА_4, продовжуючи тримати лезо ножа біля шиї потерпілого. Через 30 хвилин співробітник міліції Андрєєв І. запустив до кухні небагато сльозогінного газу. У відповідь на це ОСОБА_1 став вимагати, щоб усі відійшли від дверей і він буде виходити. Двері відчинилися і ОСОБА_1 вийшов з будинку, утримуючи дитину за тулуб, а ніж приставив до шиї потерпілого. Засуджений пройшов до сараю, присів, посадив потерпілого на коліно і продовжив тримати ніж біля шиї останнього. Приблизно хвилин через 40 ОСОБА_1 став кричати і вимагати, щоб усі вийшли з двору, а сам, вибивши вхідні двері будинку, зайшов із потерпілим усередину. Хвилин через 20 ОСОБА_1 вивалився з дверей будинку з ножем у руках, у нього на грудях були ножові поранення. Коли вони зайшли в будинок, то побачили, що у потерпілого були тілесні ушкодження.

Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Із висновку судово-медичної експертизи видно, що у потерпілого виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаючі колото-різані поранення черевної порожнини і грудної клітки ліворуч, поранення перикарду, наскрізне поранення обідкової кишки, геморагічний шок 2-го ступеню.

Висновком судово-цитологічної експертизи встановлено, що на ножі, представленому на дослідження, виявлена кров, яка могла походити як від ОСОБА_3, так і від ОСОБА_4.

Із висновку комплексної стаціонарної психолого-психіатричної експертизи видно, що ОСОБА_1 хронічними психічними захворюваннями, недоумством не страждав і не страждає в даний час. У період інкримінованих йому діянь ОСОБА_1 не виявляв ознак тимчасового розладу психічної діяльності, знаходився у стані простого алкогольного сп'яніння. Під дію ст.ст. 19, 20 КК України не підпадає.

Наведеним доказам апеляційний суд дав належну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.15 ч.2 - 115 ч.1; 147 ч.2; 15 ч.2 - 115 ч.2 п.п.2, 3, 13 КК України (2341-14) .

Покарання ОСОБА_1 призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів та даних, що характеризують особу засудженого.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Луганської області від 14 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.