Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи апеляційним судом як судом першої інстанції, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця м. Вінниці, мешканця м. Козятина Вінницької області, раніше неодноразово судимого, востаннє 25 травня 2006 року за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. ст. 70, 71 КК України - на п'ять років чотири місяці позбавлення волі,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 3 ст. 185 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на десять років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено покарання - тринадцять років позбавлення волі без конфіскації майна та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання - тринадцять років позбавлення волі без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 459,42 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, та 50 000 гривень - моральної шкоди.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні таких злочинів.

26 березня 2004 року, приблизно о 16-й годині 30 хвилин, ОСОБА_2, з метою крадіжки чужого майна, зірвавши навісний замок на вхідних дверях, проник у будинок АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_3, у якої він працював, та викрав гроші в сумі 1 028 гривень, що належали ОСОБА_4.

Крім того, заборгувавши ОСОБА_3 гроші за проданий товар, ОСОБА_2 23 квітня 2004 року, приблизно о 22-й годині, маючи намір на умисне вбивство ОСОБА_3 з метою заволодіння її грошима, взяв за місцем свого мешкання молоток та, сховавши його в куртку, прийшов до будинку потерпілої. Зайшовши до будинку під приводом повернення частини боргу, ОСОБА_2 вчинив напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння її грошима, в ході якого з метою заподіяння потерпілій смерті завдав їй декількох ударів молотком по голові, спричинивши тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми: перелому кісток склепіння черепу в скронево-тім'яній та потиличній ділянках, ран на голові, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Вважаючи, що ОСОБА_3 мертва, ОСОБА_2 закидав її спальними речами та накрив матрацом, а сам, заволодівши грошима потерпілої в сумі 4 800 гривень, залишив місце вчинення злочину.

Смерть ОСОБА_3 не настала з причин, які не залежали від волі засудженого, оскільки 24 квітня 2004 року, приблизно о 9-й годині непритомну потерпілу виявили на місці події ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які за допомогою ОСОБА_7 викликали швидку допомогу і завдяки своєчасному і професійному втручанню лікарів життя потерпілої було врятовано.

У касаційному поданні прокурор посилається на неправильне застосування судом кримінального закону. Зокрема, твердить, що призначене ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України суперечить вимогам ч.3 ст. 68 і ст. 102 КК України та просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 змінити, призначивши йому покарання відповідно до вказаних вимог закону.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі зазначає про відсутність у нього корисливого мотиву та умислу на позбавлення потерпілої життя. Крім того, вказує на те, що суд не врахував обставин, що пом'якшують покарання. Зі змісту скарги вбачається, що засуджений просить змінити вирок щодо нього, перекваліфікувавши його дії на менш тяжкий злочин.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 йдеться про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, захисник вважає, що в справі відсутні докази наявності у його підзахисного корисливого мотиву та умислу на позбавлення потерпілої життя. Твердить захисник і про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів досудового слідства.

Крім того, судом, на думку захисника, безпідставно відхилено клопотання про проведення судово-психіатричної експертизи щодо потерпілої, яка в своїй поведінці виявляла неадекватність, що дає підстави сумніватися в достовірності її показань. Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника, який підтримав касаційні скарги; міркування прокурора, який просив задовольнити касаційне подання та частково - скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, під час досудового слідства ОСОБА_2, який відмовився від дачі показань у судовому засіданні, визнавав, що 26 березня 2004 року таємно викрав з будинку, де мешкала ОСОБА_3, гроші. Твердив ОСОБА_2 і про те, що 23 квітня 2004 року принесеним із собою молотком завдав ОСОБА_3 декількох ударів по голові, від чого вона знепритомніла, а сам почав шукати гроші в помешканні потерпілої.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 зазначала, що 26 березня 2004 року з будинку, де вона мешкала, зникли гроші в сумі 1028 гривень. Крім того, зі слів потерпілої, 23 квітня 2004 року до неї додому прийшов ОСОБА_2 та повідомив, що хоче повернути частину боргу. Моменту завдання їй ударів вона не пам'ятає, оскільки втратила свідомість, а опритомніла вже в лікарні.

За показаннями свідка ОСОБА_8, він у складі бригади швидкої допомоги виїжджав на виклик до ОСОБА_3, яка марила, а на голові у потерпілої були тяжкі травми.

Згідно з даними протоколу огляду місця події на даху кіоску, розташованого по вул. Комсомольській у м. Козятині, виявлено та вилучено молоток, яким ОСОБА_2, з його ж слів, заподіяв тілесні ушкодження потерпілій, а потім сховав його у вказаному місці(т.1, а.с. 21).

За висновком судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 виявлені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми - перелому кісток склепіння черепа в скронево-тім'яній та потиличній ділянках, ран на голові (т.1, а.с. 23,72)

Суд дав належну оцінку цим та іншим дослідженим у судовому засіданні доказам і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, за які його засуджено.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст. 15, п.6 ч. 2 ст. 115, ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України кваліфіковано правильно.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу винного, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема з урахуванням способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, що були заподіяні потерпілій.

Правильно судом визначено і мотив вчинених ОСОБА_2 злочинів. На підставі досліджених у судовому засіданні доказів було встановлено, що злочини засудженим були вчинені як з метою неповернення вже існуючого боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 так і з метою заволодіння грошима потерпілої, які на думку винного, мали бути у будинку.

Отже, доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про відсутність у ОСОБА_2 умислу на позбавлення потерпілої життя та корисливого мотиву колегія суддів вважає необґрунтованими.

Як видно з матеріалів справи, слідчими органами та судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Проявів упередженості щодо ОСОБА_2 з боку слідчих органів чи суду вивченням матеріалів справи не виявлено.

Тому твердження у касаційних скаргах про однобічність і необ'єктивність досудового і судового слідства колегія суддів вважає безпідставними.

Доводи ОСОБА_2 про застосування до нього незаконних методів досудового слідства були належним чином перевірені апеляційним судом і свого підтвердження не знайшли. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів також не знаходить підстав вважати доводи касаційних скарг у цій частині обґрунтованими.

Не можна погодитися і з доводами касаційної скарги захисника про неадекватність поведінки потерпілої у судовому засіданні, що на його думку, дає підстави сумніватися в психічній повноцінності ОСОБА_3

Як видно з протоколу судового засідання, потерпіла ОСОБА_3 давала послідовні показання щодо вчинених ОСОБА_2 злочинів, відповідала на поставлені їй запитання, виступала в дебатах, а тому доводи касаційної скарги захисника щодо неадекватної поведінки ОСОБА_3 колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, даних про особу винного та конкретних обставин справи, суд призначив покарання, необхідне й достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і вважати це покарання надмірно суворим, про що йдеться у касаційних скаргах, підстав немає.

Доводи касаційного подання щодо порушення судом вимог законодавства при призначенні ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України також є безпідставними.

Передбачене частинами другою та третьою статті 68 КК України зменшення покарання за вчинення готування до злочину або замаху на злочин може мати місце лише у тих випадках, коли санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу встановлено покарання у виді позбавлення волі на певний строк або інше, більш м'яке покарання,

Оскільки найбільш суворим видом покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, є довічне позбавлення волі, яке не має строкового виміру, суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 15, п.6 ч.2 ст. 115 КК України, обґрунтовано не застосував положення частин другої та третьої статті 68 КК України.

Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_2, а тому немає й підстав для задоволення касаційного подання та касаційних скарг.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора, касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.