Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 21 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя від 15 серпня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Сімферополя, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 257,45 грн. та моральної шкоди - 2 000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 січня 2005 року у м. Сімферополі, під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно наніс декілька ударів ОСОБА_2 руками й ногами по голові та обличчю, спричинивши легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що спричинив тілесні ушкодження, захищаючись від нападу потерпілого, при цьому сам отримав тілесні ушкодження, а потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 його обмовили. Посилається на чисельні істотні порушення кримінально-процесуального законодавства: розгляд справи прокурором, який підлягав відводу, порушення таємниці нарадчої кімнати, та інші. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, із показань потерпілого ОСОБА_2 убачається, що ОСОБА_1 підійшов до нього та затіяв сварку, під час якої вдарив спочатку ногою у груди, від чого він впав, а потім продовжував наносити удари руками та ногами по голові та обличчю. Унаслідок інциденту він 22 дні знаходився на лікуванні.

Ці його показання узгоджуються з показаннями свідка - очевидця події ОСОБА_3 та об'єктивно підтверджуються даними акту судово-медичного обстеження, виписним епікризом, характеристикою ОСОБА_1, постановою про відмову у порушенні кримінальної справи та іншими матеріалами справи.

Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи не виявлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог закону. Усі наведені засудженим ОСОБА_1 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, у тому числі щодо істотних, на його думку, порушень кримінально-процесуального закону, належним чином перевірено й спростовано.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України та є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.