Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_4 на вирок апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2008 року/

Цим вироком

ОСОБА_3,

1982 року народження, громадянина України, не судимого,

засуджено за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю злочинів у виді 14 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди по 200000 грн. кожному.

Стягнуто з засудженого судові витрати в сумі 4285 грн. 44 коп.

ОСОБА_3 засуджено за вчинення таких злочинів.

24 листопада 2007 року у проміжок часу від 19 до 22 години ОСОБА_2 у невстановленому місці незаконно придбав вогнепальну зброю з двома набоями - обріз мисливської гвинтівки моделі НОМЕР_1, який незаконно носив при собі.

25 листопада 2007 року з 00 годин 35 хвилин до 00 годин 40 хвилин ОСОБА_2, знаходячись у прийомному відділенні міської лікарні №1 м.Слов'янська Донецької області, куди машиною швидкої допомоги було доставлено його співмешканку ОСОБА_7 у грубій формі вимагав від лікаря ОСОБА_8 вийти з ним у коридор для розмови. Коли ОСОБА_8 відмовився і запропонував ОСОБА_3 залишити приміщення, останній з хуліганських мотивів умисно наніс ОСОБА_8 удар в обличчя, заподіявши фізичного болю. Після цього задля припинення конфлікту ОСОБА_8 вийшов в інший кабінет. Однак, ОСОБА_2, продовжуючи хуліганські дії, зайшов до цього приміщення і з метою позбавлення життя умисно з близької відстані здійснив постріл у ОСОБА_8, заподіявши йому вогнепальне поранення передньої поверхні шиї, внаслідок якого той помер на місці вчинення злочину.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_2 просить вирок скасувати, постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_3 за ст. 116 КК України. Посилається на те, що суд безпідставно визнав наявність у діях засудженого хуліганського мотиву всупереч доказам того, що він вчинив умисне вбивство у стані сильного душевного хвилювання, яке було викликане неправильною поведінкою потерпілого та хвилюванням за стан здоров`я дружини.

- захисник-адвокат ОСОБА_4 просить вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ч.1 ст. 115 КК України. Посилається на те, що умисне вбивство він вчинив внаслідок конфлікту з потерпілим, а не з хуліганських мотивів. Крім того, згідно з висновком судової психолого-психіатричної експертизи він на момент вчинення злочину перебував у стані емоційного перенапруження та стресу, тобто згідно зі ст. 20 КК України мав бути визнаний судом обмежено осудним, що є підставою для значного пом`якшення покарання.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу ОСОБА_2, думку прокурора ОСОБА_9, який вважав, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 з хуліганських мотивів ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, сам засуджений ОСОБА_2 не заперечував, що саме він вбив ОСОБА_8а, однак пояснював, що причиною цього була неправильна поведінка потерпілого, який, будучи лікарем, знаходився на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння і неправильно надавав допомогу його співмешканці ОСОБА_7, яка хворіла і була вагітною.

Свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 пояснили, що вони машиною швидкої допомоги доставили до лікарні №1 м.Слов'янська із кафе ОСОБА_7, яка втратила свідомість внаслідок дистонії, що ускладнилася алкогольною інтоксикацією. У прийомному покої до них вийшов лікар ОСОБА_8, якому вони намагалися пояснити приблизний діагноз хворої. Однак ОСОБА_2 кричав, вимагав, щоби лікар вийшов з ним у коридор, поводив себе зухвало. ОСОБА_8 зробив йому зауваження. На це ОСОБА_2 наніс йому два удари кулаком у голову. Вони намагалися заспокоїти ОСОБА_3, але той не реагував на зауваження. Задля припинення конфлікту ОСОБА_8 пішов до сусідньої кімнати, однак ОСОБА_2, викрикуючи погрози, пішов за ним, а через декілька секунд вони почули постріл. Коли забігли до кімнати, побачили, що ОСОБА_8 лежить на підлозі у крові. Не зважаючи не реанімаційні заходи, він невдовзі помер. ОСОБА_8 не бив ОСОБА_7 долонями по обличчю і не був у стані алкогольного сп`яніння.

Аналогічні пояснення про обставини вчинення злочину дала свідок ОСОБА_12.

Про зухвалу поведінку ОСОБА_3 у прийомному покої лікарні пояснили також свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.

Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пояснили, що у день вчинення злочину лікар ОСОБА_8 був тверезим, однак погано себе почував внаслідок застуди, а тому вживав лікарські препарати - настоянки, що містили спирт.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що у листопаді 2007 року до нього на роботу у с.Ніколаєвка Слов`янського району близько 6 години прийшов ОСОБА_2, який був без верхнього одягу, дуже пригнічений, але тверезий. Він одразу ж заснув, а коли прокинувся розповів, що вбив лікаря у лікарні. Він запропонував йому піти до міліції.

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 підтвердили факт знаходження ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у кафе 25.11.2007 року, втрату останньою свідомості та приїзд швидкої допомоги.

Згідно з протоколом огляду місця події 25.11.2007 року у палаті інтенсивної терапії у лікарні №1 м.Слов`янська знаходився труп ОСОБА_8 з раною на передній поверхні шиї. У приміщенні санпропускника на підлозі численні плями крові (т.1 а.с.11-25).

З протоколу огляду місця події від 25.11.2007 року убачається, що згідно із схемою, складеною ОСОБА_3, біля будинку №10 по вул. Р.Люксембург у м.Слов`янську було вилучено обріз мисливської рушниці (т.1 а.с.228-232).

Згідно з протоколом виїмки від 26.11.2007 року у відділенні СМЕ м.Слов`янська було вилучено одяг ОСОБА_8а з плямами крові а також 12 дробинок та войлочний пиж, що були вилучені із рани останнього (т.1 а.с.234).

Відповідно до висновків судово-імунологічної експертизи на обрізі мисливської рушниці, який були вилучено під час огляду місця події, встановлено сліди поту та крові різних осіб, походження яких можливо від ОСОБА_3 і ОСОБА_8 (т.2 а.с.6-8, 84-85).

Згідно з висновком судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8а настала від гострої крововтрати, яки виникла внаслідок вогнепального поранення шиї із ушкодженням сонної артерії (т.2 а.с.17-18).

Висновком судово-балістичної експертизи підтверджується, що обріз мисливської рушниці, який був знаряддям злочину, є вогнепальною зброєю (т.2 а.с.42-45).

Згідно з висновком судової медико-криміналістичної експертизи постріл у ОСОБА_8а було вчинено з близької відстані у межах компактної дії дробу (т.2 а.с.72-74).

Висновком судової психолого-психіатричної експертизи підтверджується, що ОСОБА_2 є психічно здоровим. Під час вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У стані тимчасового розладу душевної діяльності не знаходився. Перебував у стані емоційного напруження - стресу, який істотно впливав на його здатність критично оцінювати свої дії, контролювати їх і передбачати наслідки. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Дослідивши названі та інші докази по справі, суд надав їм об`єктивної оцінки і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за п.7 ч2 ст. 115 та ч.1 ст. 263 КК України.

Доводи касаційних скарг про відсутність у засудженого хуліганського мотиву не можна визнати переконливими, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що навіть з урахуванням хвилювання засудженого за стан здоров`я своєї дружину, його поведінка явно суперечила загально прийнятним нормам поведінки у суспільстві.

Не можна визнати і те, що він під час вчинення злочину перебував у стані сильного душевного хвилювання, яке б давало підстави для кваліфікації його дій за ст. 116 КК України, оскільки ні протизаконного насильства, ні тяжкої образи або систематичного знущання щодо нього з боку потерпілого не встановлено.

Не є переконливими і доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 необхідно визнати обмежено осудним, оскільки згідно зі ст. 20 КК України для цього необхідно, щоби особа під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Згідно з висновками судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 на будь-які психічні розлади не страждав і не страждає. А перебування його у стані емоційного стресу не є підставою для визнання його обмежено осудним.

Покарання ОСОБА_3 обрано у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, всіх обставин справи. Підстав для його пом`якшення не убачається.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

вирок апеляційного суду Донецької області від 21 квітня 2008 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги його захисників - без задоволення.