Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2008 року щодо нього.

Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України,

працюючого охоронником ПП "Натан", мешканця м.Рубіжне Луганської області, раніше судимого:

· 27.03.2003 року за ст. 15 і ч. 5 ст.185, ч.2 ст. 194, КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

· 15.05.2003 року за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 01.06.2005 р. умовно-достроково на 8 місяців 3 дні,

- було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у ніч на 15 травня 2007 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, на перехресті вулиць Іванова та Матросова в м. Рубіжне Луганської області умисно завдав ОСОБА_2 удар палкою по голові, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження в виді рани та перелому кісток черепу в потиличній частині зліва з крововиливами під оболонки та в тканини головного мозку, від чого в той же день настала смерть потерпілого.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області, частково задовольнивши апеляцію потерпілого ОСОБА_2 та повністю - апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, скасувала вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2008 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановила щодо нього в цій частині свій вирок від 22 квітня 2008 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, пом'якшити призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі. Посилається на те, що суд першої інстанції об'єктивно врахував усі обставини справи та дані про його особу, пом'якшуючі покарання обставини і правильно призначив йому покарання, а апеляційний суд безпідставно задовольнив апеляцію прокурора, який не брав участі у розгляді справи, та дійшов невірного висновку про м'якість призначеного йому місцевим судом покарання, не врахувавши при цьому, що він захищав свого товариша від неправомірних дій ОСОБА_2 і не бажав смерті останнього. Окрім того, вказує, що апеляційний суд безпідставно послався на його попередні судимості, які погашено, та на застосовані до нього раніше покарання, які він відбув. Також посилається на те, що апеляційним судом було порушено кримінально-процесуальний закон тим, що його не було забезпечено захисником, копію апеляції прокурора вручено після проголошення вироку, внаслідок чого він був позбавлений права внести суду заперечення на касаційне подання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку апеляційного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, підтверджується доказами, дослідженими судом у встановленому законом порядку і детально викладеними у вироку, а саме: показаннями ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними явки з повинною ОСОБА_1, протоколу огляду місця події, протоколів очних ставок та відтворень обстановки та обставин події з ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновками судово-медичних експертиз тощо.

Зокрема, ОСОБА_1 під час досудового слідства та в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій неодноразово визнавав факт завдання удару палкою по голові ОСОБА_2; з показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 видно, що в ніч на 15.05.2007 року ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, безпричинно приставав до ОСОБА_6 і побив його й припинив побиття лише тоді, коли побачив з палкою в руках ОСОБА_1, який, наздогнавши ОСОБА_2, ззаду вдарив його палкою по голові, від чого той впав і в подальшому від отриманих ушкоджень помер.

Ці показання підтверджені висновками судово-медичних експертиз про характер виявлених у ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала його смерть, про механізм завдання йому цих ушкоджень - шляхом одного удару ззаду по голові предметом, яким могла бути дерев'яна палка, в момент, коли потерпілий знаходився у вертикальному положенні, та про знаходження ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння.

Як убачається з матеріалів справи, постановою слідчого від 19.12.2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ст. 296 КК України на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України - у зв'язку з його смертю.

З огляду на зазначені обставини, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони, з метою заподіяти ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження за його неправомірну поведінку умисно завдав йому удар палкою по голові, від чого настала його смерть.

Усім наведеним у вироку доказам, а також доводам ОСОБА_1 про те, що він захищав товариша і, завдаючи одного удару, не бажав смерті ОСОБА_2, суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, якою передбачено відповідальність за умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого.

Учинення цього злочину повторно, як про це зазначається у касаційній скарзі, ОСОБА_1 не вмінялося і за це його не засуджено.

Підстав вважати неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 немає.

По справі не встановлено порушень права ОСОБА_1 на захист.

Як видно зі справи, йому неодноразово під розписку роз'яснювались його процесуальні права та право мати захисника, але він відмовлявся від участі у справі останнього не з мотивів матеріального характеру та брав захист на себе, в тому числі й при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Також апеляційним судом була забезпечена участь засудженого у розгляді справи за апеляціями прокурора і потерпілого, і ОСОБА_1 у засіданні апеляційного суду висловлював свої заперечення проти апеляцій. Тому несвоєчасне вручення йому копії апеляції прокурора і ненадання засудженим заперечень проти цієї апеляції у письмовій формі не може вважатись істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого по справі вироку апеляційного суду.

Скасовуючи вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 08 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання та постановляючи свій вирок у цій частині, апеляційний суд, з урахуванням тяжкості вчиненого засудженим у стані алкогольного сп'яніння злочину, даних про його особу як такої, що раніше неодноразово вчиняла злочини, двічі в 2006 році піддавалася заходам адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, правильно визнав м'яким за розміром призначене йому місцевим судом покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років є надмірно суворим з огляду на наступне.

Призначаючи це покарання, апеляційний суд безпідставно урахував настання від дій засудженого незворотних наслідків - смерті ОСОБА_2, оскільки це охоплюється диспозицією ч.2 ст. 121 КК України і не могло додатково ураховуватись при призначенні покарання.

Також апеляційний суд послався на те, що ОСОБА_1 офіційно не працює, хоча це не могло бути враховано при призначенні йому покарання з огляду на встановлення судом і зазначення у вироку про факт роботи ОСОБА_1 неофіційно в приватному підприємстві.

Не могло визнаватись обставиною, що впливала на призначення засудженому покарання та перешкоджала застосуванню ст. 69 КК України, на що послався суд апеляційної інстанції в своєму вироку, й те, що за попередніми вироками ОСОБА_1 засуджувався до покарання із застосуванням ст. 6 9 КК України (2341-14) , оскільки це не перешкоджало можливості знову застосувати до нього ст. 69 КК України за наявності до цього підстав.

У той же час, призначаючи засудженому покарання без застосування ст. 69 КК України, апеляційним судом не в повній мірі було враховано те, що ОСОБА_1 працював, позитивно характеризувався за місцем проживання, мав на утриманні малолітню доньку, 2003 року народження, на спеціальних обліках у нарколога та психіатра не перебував, свою вину у вчиненому визнав.

Також апеляційним судом не було враховано як пом'якшуючі покарання обставини те, що дії ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 були викликані неправомірною поведінкою останнього; ОСОБА_1 у період, коли про його причетність до злочину відомо не було, добровільно з'явився до правоохоронних органів із зізнанням і надав явку з повинною, яка стала приводом для порушення щодо нього кримінальної справи, чим сприяв розкриттю злочину. Окрім того, він щиро розкаявся у вчиненому, в судовому засіданні публічно попросив пробачення у батька загиблого.

Зазначені вище обставини відповідно до вимог ст.ст. 66, 69 КК України колегія суддів визнає пом'якшуючими покарання і вважає, що вони дають підстави для призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за розміром нижче від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України.

При цьому колегія суддів ураховує й те, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також вважав можливим застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Ураховуючи викладене, вирок апеляційного суду підлягає зміні з пом'якшенням призначеного ОСОБА_1 покарання.

Підстав вважати неправильним зазначення у вироку про неодноразові судимості ОСОБА_1, на що він посилається в касаційній скарзі, немає, оскільки його судимості, наведені у вироку, відповідно до вимог ст.ст. 12, 89 КК України не погашені.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 22 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: із застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити призначене йому за ч. 2 ст. 121 КК України покарання до 5 років і 6 місяців позбавлення волі.

У решті цей вирок залишити без зміни.