Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 7 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ірмашли

Шамкірського району Азербайджанської ССР,

громадянина Азербайджану, не судимого

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 8 років позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 серпня 2003 року, після сварки та бійки з ОСОБА_2, що виникли на ґрунті особистих неприязних стосунків у барі Чернігівське, що у парку ім. Горького у м. Одесі, став переслідувати останнього, схопив із прилавку продавця кавунами ніж. Побачивши у руках ОСОБА_1 ніж, ОСОБА_2 сховався від переслідування у барі "Ніл". ОСОБА_1 з ножем у руках забіг у приміщення цього бару і, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок із мотиву явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, розмахував перед собою ножем, висловлював погрози, та нецензурно лаявся у присутності працівників та відвідувачів бару, порушуючи нормальну роботу цього бару. Продовжуючи сварку з ОСОБА_2, який ховався та тікав від переслідувача, ОСОБА_1 наздогнав останнього біля входу в універсам "Варненський", де діючи умисно з метою вбивства на ґрунті особистих неприязних стосунків, завдав йому три удари ножем у груди, спричинивши колото-різані рани грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів, від яких настала його смерть на місці скоєння злочину.

При цьому суд виключив із обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 на досудовому слідстві, кваліфікуючу ознаку хуліганства - вчинення злочину групою осіб, як таку, не найшла свого підтвердження у ході судового слідства.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2007 року вирок змінено. У частині засудження ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296 КК України справу закрито за відсутністю складу злочину. Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України перекваліфіковано на ст. 116 КК України й призначено покарання 4 роки позбавлення волі. У зв'язку з відбуттям покарання ОСОБА_1 звільнено з-під варти у залі суду.

Згідно зазначеної ухвали ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 серпня 2003 року у м. Одесі, біля входу в універсам "Варненський", перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства з боку потерпілого, із метою позбавлення ОСОБА_2 життя, завдав йому три удари ножем у грудну клітку, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування судами кримінального закону та м'якість призначеного покарання. Зазначає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства та умисного вбивства повністю підтверджується матеріалами справи, однак суд необґрунтовано виключив кваліфікуючу ознаку хуліганства - вчинення злочину групою осіб, а суд апеляційної інстанції безпідставно перекваліфікував його дії на ст. 116 КК України та призначив надмірно м'яке покарання, яке не відповідає тяжкості злочину й особі засудженого ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок апеляційного суду про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як вчинення умисного вбивства у стані сильного душевного хвилювання, та про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до якого апеляційний суд дійшов без проведення судового слідства, є непереконливим і таким, що суперечить зібраним у справі доказам.

Зокрема, апеляційний суд в ухвалі підкреслив, що протизаконне насильство з боку ОСОБА_2, що виразилося у нанесенні ОСОБА_1 множинних тілесних ушкоджень, у тому числі колото-ріжучим предметом, раптово викликало у ОСОБА_1 сильне душевне хвилювання. Перебуваючи у цьому стані, ОСОБА_2 з метою позбавлення ОСОБА_2 життя, завдав йому три удари ножем у грудну клітку, від чого останній помер на місці.

Свій висновок апеляційний суд зробив на підставі, зокрема, показань свідка ОСОБА_3, згідно яких він бачив, як ОСОБА_2, у якого обличчя та сорочка були у крові, переслідував хлопця, який забіг у бар, а ОСОБА_2 залишився на вулиці. Коли потерпілий вийшов із дверей універсаму, ОСОБА_2 одразу кинувся на нього та почав наносити удари ножем. При цьому суд залишив без уваги інші докази, що спростовують показання цього свідка.

Зокрема, апеляційний суд належним чином не перевірив усі обставини справи. Так, судом першої інстанції ОСОБА_1 було засуджено й за вчинення хуліганських дій із застосування предмету, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 забіг у громадське місце - бар "Ніл", порушивши нормальну роботу бару. Він перебував у барі біля 15 - 20 хвилин, при цьому розмахував ножем, виражався нецензурною лайкою, кричав, щоб йому видали ОСОБА_2, а то він усіх уб'є, тобто погрожував робітникам бару та громадянам. Указані обставини підтвердили свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інші. Ці докази відповідним чином оцінені судом першої інстанції, однак апеляційним судом їм не дано належної оцінки.

Також у справі проведено декілька судово-психіатричних та судово-психологічних експертиз, висновки яких суперечать один одному. Апеляційний суд на відміну від суду першої інстанції в ухвалі не зазначив, чому він надав перевагу одним доказам, зокрема, висновкам судово-психологічних експертиз, перед іншими.

Крім того, апеляційний суд, не дослідивши доказів у справі, дав їм іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, чим порушив вимоги принципу безпосередності дослідження доказів.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням апеляційним судом кримінального закону.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду слід належним чином перевірити наведені у касаційному поданні доводи, у тому числі щодо наявності кваліфікуючої ознаки хуліганства - вчинення злочину групою осіб, дослідити та дати оцінку всім зібраним у справі доказам та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 21 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати й направити справу на новий апеляційний розгляд.