Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 7 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення та касаційним поданням прокурора - державного обвинувача у справі на ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_2.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця

м. Біла Церква Київської області, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 6 років позбавлення волі;

та

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Фурси

Білоцерківського району Київської області, судимого

20 жовтня 2000 року за ч. 3 ст. 215-3, ст. 86-1 КК України-(1960 р.) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

звільненого умовно-достроково на 9 місяців 5 днів,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 20 червня 2007 року вирок змінено, дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України і призначено покарання 3 роки позбавлення волі. На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року ОСОБА_2 звільнено від покарання. Вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 20 червня 2005 року у с. Трушки Білоцерківського району, разом із двома невстановленими слідством особами, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з особливою зухвалістю, вчинили хуліганські дії відносно потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. При цьому вони прибули на місце злочину на автомобілі під керуванням ОСОБА_2, заздалегідь заготовивши для нанесення тілесних ушкоджень предмет, схожий на біту, що перебував у руках ОСОБА_1, та предмети, схожі на палиці, що перебували у руках невстановлених слідством осіб. Цими предметами, а також руками та ногами вони вчотирьох безпричинно нанесли удари потерпілим, заподіявши ОСОБА_4 легкі, ОСОБА_3 - середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім того, внаслідок удару ОСОБА_1 предметом, схожим на біту, по голові ОСОБА_6., їй спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно. Стверджує, що матеріалами справи не доведено, що він мав у руках предмет, схожий на біту. Просить з урахуванням усіх пом'якшуючих його вину обставин пом'якшити йому покарання.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. Посилається на те, що апеляційний суд безпідставно перекваліфікував дії засудженого з ч. 4 ст. 296 на ч. 2 ст. 296 КК України. Просить залишити без зміни вирок суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який частково підтримав касаційне подання і вважав, що справу щодо ОСОБА_2 слід направити на новий апеляційний розгляд, а касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та подання, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а касаційне подання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Зокрема, його винність підтверджується його власними показаннями, у яких він частково визнав свою вину, а також показаннями засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6., свідків ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та інших, даними протоколів огляду місця події, пред'явлення осіб для впізнання, очних ставок, огляду речових доказів, висновків судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції засудженого, аналогічні доводам його касаційної скарги, й обґрунтовано визнав їх безпідставними.

Даних, які б свідчили, що відносно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Разом із тим, визначена апеляційним судом кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України матеріалами справи не підтверджена.

Відповідно до роз'яснень п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство", за ч. 4 ст. 296 КК України можуть бути кваліфіковані дії тих осіб, які особисто застосовували предмети, заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень, а також тих осіб, які хоча самі й не застосовували зазначених знарядь, але дали згоду чи в інший спосіб сприяли їх застосуванню іншими виконавцями злочину.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 разом із двома невстановленими слідством особами на автомобілі під керуванням ОСОБА_2 цілеспрямовано прибули на зустріч із потерпілими з метою помститися за образи, начебто спричинені ОСОБА_1, який незадовго до події мав конфлікт із потерпілими у приміщенні кафе "Роставиця" та у присутності свідків погрожував їм подальшою розправою. Усі особи крім водія заздалегідь заготовили предмети для нанесення тілесних ушкоджень. Зокрема, ОСОБА_1 наносив удари предметом, схожим на біту, а невстановлені слідством особи - предметами, схожими на палиці. ОСОБА_2 також брав участь у бійці, хоча й без допомоги будь-яких знарядь.

Зазначені обставини справи правильно встановлені судом першої інстанції та не спростовані апеляційним судом. Однак, апеляційним судом залишено поза увагою, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем, який доставив ОСОБА_1 та інших невстановлених слідством осіб на місце події, сам приймав участь у вчиненні хуліганських дій та безумовно сприяв учиненню іншими хуліганства із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень.

З огляду на викладене, перекваліфікація дій ОСОБА_2 апеляційним судом з ч. 2 ст. 296 на ч. 4 ст. 296 КК України є недостатньо обґрунтованою, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Під час нового апеляційного розгляду апеляційному суду слід належним чином перевірити наведені у касаційному поданні доводи, дослідити та дати оцінку всім зібраним у справі доказам та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 20 червня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати й направити справу на новий апеляційний розгляд.

Судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.