Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацію всього належного йому майна.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як визнав суд, ОСОБА_1. вчинив злочини за таких обставин.

22 грудня 2007 року ОСОБА_1. протягом дня за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 вживав горілку. Після вживання спиртних напоїв, приблизно о 19 годині 30 хвилин, у нього виник намір на таємне викрадення чужого майна та грошових коштів, які він розраховував знайти у будинку своєї сусідки ОСОБА_3, 1937 року народження, за місцем її проживання у будинку АДРЕСА_2 вказаного села. Оскільки ОСОБА_1. бував у будинку потерпілої, знав, що вона отримує пенсію, то володів інформацією про знаходження в її будинку майна та грошей.

Приблизно о 20 годині того ж дня, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1., взявши із собою ліхтарик та одягнувши рукавиці, прийшов до будинку ОСОБА_3, відкрив запір вхідних дверей через відсутній фрагмент скла, проник у приміщення будинку та, освічуючи шлях ліхтарем, пройшов до спальної кімнати, де від світла і шуму остання прокинулась та, побачивши ОСОБА_1, впізнала його й почала кричати і кликати на допомогу.

Усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_3 впізнала його та може повідомити про вчинені ним діяння до правоохоронних органів, ОСОБА_1., не відмовившись від умислу на заволодіння майном, вирішив напасти на неї. Крім того, з метою полегшення заволодіння майном, у нього також виник умисел на вбивство ОСОБА_3

Із цією метою він узяв у коридорі сокиру та напав на ОСОБА_3, яка намагалася встати з ліжка, завдав обухом сокири удар по голові потерпілої, від чого остання впала на ліжко. Бажаючи настання смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1. завдав по її голові обухом сокири і другий удар.

Від зазначених дій ОСОБА_1 потерпіла померла на місці. Смерть її настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломами зводу та основи черепа, крововиливами під тверду мозкову оболонку, м'які мозкові оболонки, шлуночки головного мозку.

Упевнившись, що ОСОБА_3 не зможе перешкодити, ОСОБА_1. обшукав приміщення будинку та, не знайшовши грошей, заволодів майном потерпілої на загальну суму 271 грн. 50 коп. Викрадене ОСОБА_1. переніс до свого будинку та сховав.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого та доведеність його вини, порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з допущеними судом порушеннями кримінально - процесуального закону. При цьому посилається на те, що суд у мотивувальній частині вироку допустив істотні суперечності у своїх висновках. Так, зробивши висновок про відсутність в діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки умисного вбивства, як вчинення його з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, у той же час формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, визнав, що у засудженого виник умисел на вбивство потерпілої з метою полегшити заволодіння її майном.

У касаційній скарзі засудженого ставиться питання про зміну вироку щодо нього у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості.

У касаційній скарзі захисника порушується питання про зміну вироку щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому захисник посилається на те, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення розбійного нападу. Вважає, що кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 187 КК України є зайвою, оскільки його дії охоплюються п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Крім цього зазначає, що судом не в повній мірі були враховані обставини, що пом'якшують покарання засудженого, у зв'язку з чим порушує питання про застосування до ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг. колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, зазначених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, і досліджених судом, яким дана належна оцінка. Ці докази детально викладені у вироку суду.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого під час досудового слідства та судового розгляду справи, у яких він повністю визнав свою вину, потерпілого ОСОБА_4., свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., даних, що містяться у протоколі огляду місця події, у висновках судово - медичної, судово- цитологічної та судово - імунологічної екпертиз.

Твердження захисника про те, що судом неправильно застосований кримінальний закон, а саме, дії засуджено безпідставно кваліфіковані крім п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України ще й за ч. 4 ст. 187 КК України, є необґрунтованими.

ОСОБА_1., як установлено у справі, проник до будинку потерпілої ОСОБА_3 із метою таємного викрадення її грошей та майна. Коли потерпіла прокинулася та почала кричати, ОСОБА_1., не дивлячись на це, продовжив свої дії, направлені на заволодіння майном потерпілої, вчинив на неї напад, під час якого вчинив умисне вбивство потерпілої, завдавши їй по голові декілька ударів обухом сокири.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" від 25 грудня 1992 року № 12 (v0012700-92) та " Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи (v0002700-03) " від 7 лютого 2003 року № 2 дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і, не дивлячись на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, якщо при цьому було застосовано насильство, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, належить кваліфікувати як розбій. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і за ч.4 ст. 187 КК України.

З урахуванням вказаних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України слід визнати правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 як за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, так і за ч. 4 ст. 187 КК України. У зв'язку з цим доводи захисника про те, що дії ОСОБА_1 повністю охоплюються складом злочину, передбаченим п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, і додаткової кваліфікації за ч. 4 ст. 187 КК України не потребують, є безпідставними.

Правильність кваліфікації дій засудженого не оспорюється і прокурором у касаційному поданні.

Посилання ж прокурора на те, що суд допустив істотні суперечності у своїх висновках, оскільки, виключивши з обвинувачення ОСОБА_1 п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України, у той же час при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, послався на те, що у засудженого виник умисел на вбивство потерпілої з метою полегшити заволодіння її майном, і це є підставою для скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, є безпідставними.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд указав, що у засудженого виник умисел на вбивство потерпілої під час розбійного нападу на неї, тобто з корисливих мотивів.

Щодо посилання суду у формулюванні обвинувачення на вбивство потерпілої з метою полегшення заволодіння її майном, то в контексті викладених судом фактичних обставин справи це посилання стосується способу вчинення розбою і не свідчить про встановлення судом того факту, що умисне вбивство потерпілої було вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення .

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про наявність істотних суперечностей у висновках суду, а тому касаційне подання задоволенню не підлягає.

Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально - процесуального закону, які б були підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України (2341-14) , за якими його засуджено, його віку, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

Підстав для застосування ст. 69 КК України та пом'якшення покарання, як про це ставиться питання у касаційних скаргах, колегія суддів не знаходить.

касаційне подання та касаційні скарги засудженого та його захисника залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.