Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 7 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. на постановлені щодо ОСОБА_4 судові рішення.

Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 5 липня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку

м. Костянтинівки Донецької області не судиму,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 7 років позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 26 жовтня 2007 року вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 13 травня 2006 року у квартирі за місцем проживання у м. Костянтинівці з метою убивства на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно завдала чоловікові ОСОБА_3. два удари кухонним ножем у життєво-важливий орган - грудну клітку, у результаті чого настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1. посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Стверджує, що ОСОБА_2 вчинила вбивство, перебуваючи у стані необхідної оборони, захищаючись від реальної загрози заподіяння шкоди їй та її здоров'ю, межі необхідної оборони не перевищувала. Просить скасувати судові рішення та закрити справу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи убачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, на досудовому слідстві та у суді ОСОБА_2 не заперечувала, що вдарила потерпілого два рази ножем у тулуб, від чого він упав, після цього замила підлогу, підклала під чоловіка целофанову скатертину, щоб кров не просочилась до сусідів, а ганчірку та ніж віднесла до будинку матери й знищила. Будь-яких заходів щодо надання потерпілому медичної допомоги вона не вживала.

Також у суді ОСОБА_2 наполягала, що лише захищалась від чоловіка, який дебоширів, близько 30 хвилин бігав за неї по квартирі з ножем, а наздогнавши, схопив за волосся, пригнув до підлоги та погрожував убивством. Однак ці її показання, а також твердження у скарзі захисника про наявність реальної загрози суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого та вчинення засудженою вбивства у стані необхідної оборони, не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Згідно протоколу огляду місця події та показанням потерпілої ОСОБА_4, порядок у квартирі порушено не було, що суперечить твердженням засудженої та її захисника про те, що ОСОБА_3 тривалий час дебоширів та ганявся за засудженою з ножем.

Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_2 пояснювала, що завдалаОСОБА_3. удари ножем, стоячи напроти нього, а не так, як стверджувала у судовому засіданні.

Згідно даних висновку судово-медичної експертизи від 16 травня 2006 року тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не виявлено.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони об'єктивно підтверджуються даними, які містяться у протоколах допитів потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8 та інших, висновках судово-медичних, медико-криміналістичної, судово-цитологічної експертиз та іншими матеріалами справи.

Тому суд дійшов до правильного висновку про направленість умислу засудженої саме на протиправне заподіяння смерті іншої людині -ОСОБА_3.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що у справі щодо ОСОБА_2 неправильно застосовано кримінальний закон, не встановлено.

Вивченням матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнули б скасування постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені захисником в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого нею злочину, дані про особу засудженої, обставини справи, які впливають на ступінь її відповідальності, та обрав покарання у виді найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 115 КК України, яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_2 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1. відмовити.