розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше судимого Андрушівським районним судом Житомирської області: 1) 16 грудня 1998 року за ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 81, із застосуванням статей 45, 46 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 2) 5 квітня 2000 року за ч. 2 ст. 140, із застосуванням ст. 43 КК України 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; 3) 6 березня 2003 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187, із застосуванням статей 70, 71 на 6 років 29 днів позбавлення волі; звільненого постановою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 червня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 20 днів, -

засуджено за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 місяці арешту.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 6 березня 2003 року ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1. вчинив злочини за таких обставин.

4 серпня 2007 року приблизно о 2 годині 40 хвилин ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно, з метою відкритого заволодіння чужим майном, підійшов до житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, який належав ОСОБА_3, 1929 року народження, та пошкодивши одне з вікон, проник до приміщення будинку, де напав на ОСОБА_3. Застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, зокрема, завдаючи потерпілій удари кулаками рук по життєво-важливому органу - голові, чим спричинив тяжке тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, почав вимагати видати йому належні їй гроші або вказати їх місцезнаходження.

Не отримавши грошей та відомостей про їх місцезнаходження, а також враховуючи те, що потерпіла впізнала його, уОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій намір, ОСОБА_1., діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями завдає потерпілій особливого фізичного болю та страждань і бажаючи їх спричинення, почав з великою силою завдавати ОСОБА_3, яка через свій похилий вік та безпорадний стан не могла чинити опору, численні удари кулаками обох рук по життєво-важливому органу - голові. Не припиняючи свої насильницькі дії, спрямовані на умисне вбивство з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів, ОСОБА_1. зв'язав знайденими у будинку предметами одягу ОСОБА_3 руки і ноги, зав'язав обличчя та затулив рот.

У результаті поєднання злочинних дійОСОБА_1 потерпілій були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми: крововиливу у м'які тканини тім'яної ділянки голови, крововиливу у м'які мозкові оболонки тім'яно-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку, забою головного мозку, набряку головного мозку, вклинення мигдаликів мозочку; крововиливів навколо обох очей, садна на спинці носа, перелому кісток носа, крововиливу на підборідді, странгуляційної борозни на шиї, кільцеподібного крововиливу у м'яких тканинах шиї, відповідного странгуляційній борозні, дрібнокрапчастих крововиливах у сполучних тканинах очей, саден біля кутів роту, странгуляційних борозн у нижній третині обох передпліч та в ділянці обох гомілково-ступеневих суглобів.

Після цього ОСОБА_1. залишив ОСОБА_3. зв'язаною в її будинку, усвідомлюючи, при цьому, що завдає останній особливого фізичного болю та страждань, і бажаючи їх спричинити, зачинив вхідні двері на навісний замок, імітувавши, таким чином, відсутність у будинку господаря та позбавивши потерпілу, яка перебувала у безпорадному стані, можливості вжити заходів до самозбереження та отримання кваліфікованої медичної допомоги, тобто умисно, з особливою жорстокістю та з корисливих мотивів вбив потерпілу.

Смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті закритої черепно-мозкової травми: крововиливу у м'які тканини тім'яної ділянки голови, крововиливу у м'які мозкові оболонки тім'яно-потиличних ділянок обох півкуль головного мозку, забою головного мозку, набряку головного мозку, вклинення мигдаликів мозочку.

У результаті цих дій ОСОБА_1. заволодів майном ОСОБА_3 - наручним годинником, вартістю 40 грн., та грошима в сумі 40 грн.

Одночасно ОСОБА_1. заволодів паспортом потерпілої НОМЕР_1, виданим 30 жовтня 1998 року Андрушівським РВ УМВС України в Житомирській області, який вподальшому знищив.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування вироку й направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що у справі не здобуто й у вироку не наведено доказів наявності у ОСОБА_1 умислу на умисне вбивство потерпілої, а сам ОСОБА_1. неодноразово вказував, що не мав наміру вбити ОСОБА_3. і не бажав її смерті. Вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки діїОСОБА_1 щодо спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких через 4 дні після подій настала смерть останньої, повинні кваліфікуватися за ч. 2 ст. 121 КК України, а не за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Також не погоджується з кваліфікацією дій засудженого за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та вважає, що дії останнього в частині умислу на заволодіння грошима потерпілої охоплюються ч. 4 ст. 187 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винностіОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом, і є правильним.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях самого засудженого як на досудовому слідстві, так і при розгляді справи в суді, з яких убачається, що 4 серпня 2007 року після 2 години 40 хвилин, він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння майном проник до будинку одинокої сусідки ОСОБА_3, 1929 року народження. Перебуваючи у будинку, він, побачивши на кухні ОСОБА_3., почав завдавати їй неодноразові удари руками в область голови та вимагати гроші. Не отримавши від потерпілої інформації про місце знаходження грошей, він якимись предметами одягу зв'язав потерпілій, яка лежала на підлозі, руки, завівши їх за спину, ноги в нижній частині та обличчя, затуливши рот, після чого почав обшукувати будинок. Заволодів годинником, грошима в сумі 40 грн. та паспортом потерпілої. Залишивши зв'язану потерпілу, він вийшов із будинку, зачинив вхідні двері і накинув на петлі дужку навісного замка, щоб імітувати відсутність господарки у помешканні.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз смерть ОСОБА_3 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка утворилася внаслідок крововиливу у м'які тканини тім'яної ділянки голови, крововиливу у м'які мозкові оболонки тім'яно потиличних ділянок обох півкуль головного мозку, забою головного мозку, набряку головного мозку, вклинення мигдаликів мозочку. Дані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупих предметів, є небезпечними для життя і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої. Крім того, у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження: крововилив навколо обох очей, садна на спинці носа, перелом кісток носа, крововилив на підборідді, садна біля кутів роту, які свідчать, що потерпіла перебувала у стані асфіксії, странгуляційні борозни на шиї з крововиливом у м'які тканини шиї, у нижній третині обох передпліч та в ділянці обох гомілково-ступеневих суглобів.

Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, на які вказував ОСОБА_1. під час відтворення та обстановки події.

ВинністьОСОБА_1 підтверджується й іншими наявними у справі, дослідженими у судовому засіданні доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку, що діїОСОБА_1 були спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_3 - жінки похилого віку - із користі під час розбійного нападу на неї, оскільки про це свідчать не тільки показанняОСОБА_1, а й дані щодо кількості, характеру, локалізації виявлених у неї тілесних ушкоджень, сили нанесення їй руками ударів в область голови, достатньої для виникнення таких тілесних ушкоджень, які були виявлені в області голови потерпілої.

За таких обставин той факт, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у лікарні не свідчить про відсутність у засудженого умислу на умисне вбивство потерпілої, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця - настання смерті ОСОБА_3.

Отже, доводи захисника з посиланням на показання засудженого про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_3 є безпідставними.

Підстав для перекваліфікації дій засудженого з пунктів 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, як про це ставиться питання у касаційній скарзі захисника, немає.

Відсутні й підстави вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон.

ОСОБА_1., як установлено у справі, з метою заволодіння грошима ОСОБА_3 вчинив напад на неї і під час нападу вчинив її умисне вбивство.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" від 7 лютого 2003 року № 2 (v0002700-03) , у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК України.

Правильними є і висновки суду щодо наявності в діях засудженого такої кваліфікуючої ознаки умисного вбивства, як вчинення його з особливою жорстокістю, оскільки, завдаючи потерпілій чисельні удари в область голови, а також залишаючи її з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями в області голови зв'язаною із затуленими органами дихання, ОСОБА_1. діяв не тільки з умислом на вбивство ОСОБА_3, а ще й з умислом, спрямованим на її вбивство з особливою жорстокістю.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженогоОСОБА_1 за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України кваліфіковані правильно.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, у справі не встановлено.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України в межах санкцій статей КК України (2341-14) , за якими його засуджено, з урахуванням тяжкості вчиненого, даних про його особу, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.,
за участю прокурора	Матюшевої О. В.