Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 7 серпня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Донецька, не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1. визнано винним й засуджено за те, що він 25 березня 2002 року у м. Донецьку за попередньою змовою з особами, засудженими за вчинення цього злочину вироком суду, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2., відкрито викрав майно його матері вартістю 3 031 грн. 10 коп.

Крім того, ОСОБА_1 27 травня 2003 року проник у приміщення Донецької державної авіакомпанії "Донбасс - східні авіалінії України", звідки таємно викрав майно авіакомпанії вартістю 135 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну вироку у зв'язку з неправильним застосуванням норм кримінального та міжнародного закону. Посилається на те, що ОСОБА_1 був переданий правоохоронними органами Російської Федерації представнику МВС України на підставі Європейської конвенції "Про видачу правопорушників", 1957 року, за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. У видачі ОСОБА_1. за вчинення злочину за ч. 3 ст. 185 КК України було відмовлено відповідно до ст.ст. 9, 10 цієї конвенції у зв'язку з тим, що згідно з російським законодавством сплили строки давності за вчинення даного виду злочину. Проте, усупереч ст. 14 конвенції, яка забороняє кримінальне переслідування та засудження виданої особи за будь-яке інше правопорушення, вчинене до її видачі, ОСОБА_1. засуджено за вчинення цього злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 був переданий представнику МВС України правоохоронними органами Російської Федерації на підставі Європейської конвенції "Про видачу правопорушників", 1957 року, за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України - грабежу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Ст. 14 цієї конвенції забороняє кримінальне переслідування й засудження виданої особи за будь-яке інше правопорушення, вчинене до її видачі.

Заступник Генерального прокурора Російської Федерації у зверненні до заступника Міністра юстиції України від 29 серпня 2006 року підкреслив, що ОСОБА_1 не підлягає видачі за вчинення крадіжки за епізодом від 27 травня 2003 року, оскільки його дії за російським законодавством відповідають ч. 1 ст. 158 КК РФ із строком давності притягнення до кримінальної відповідальності два роки, який на даний час сплинув.

Однак, суд усупереч указаній нормі закону засудив ОСОБА_1. за вчинення крадіжки та призначив покарання за сукупністю злочинів.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_3. у частині призначення покарання належить змінити, а кримінальну справу за обвинуваченням за ОСОБА_1. ч. 3 ст. 185 КК України закрити.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 26 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Справу за обвинуваченням за ОСОБА_1. ч. 3 ст. 185 КК України закрити.

Вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.