Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 5 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4., захисника засудженої ОСОБА_2 ОСОБА_3, касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року щодо ОСОБА_2,

зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

працюючу слідчим ПМУ УМВС України в

Полтавській області, маючу звання старшого

лейтенанта міліції, раніше не судиму,

- засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу в сумі 510 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі слідчою діяльністю в органах внутрішніх справ на строк 1 рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 КК України засуджену звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

У задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4. про стягнення моральної шкоди в сумі 200000 грн. відмовлено за безпідставністю.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 366 КК України за те, що вона, обіймаючи посаду слідчого СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, вчинила службове підроблення за таких обставин.

24.11.2003 року було порушено кримінальну справу № 03236131за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 21.11.2003 року на вул. Сінній в м.Полтаві за участю автомобілів "Форд Фієста" під керуванням ОСОБА_5 та "ВАЗ 21053", яким керував водій Полтавської аудиторської фірми "Січень" ОСОБА_6., внаслідок якої було смертельно травмовано пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8Розслідуючи зазначену справу, ОСОБА_2 28.05.2004 року в ПМУ УМВС України в Полтавській області склала завідомо неправдивий протокол опису майна від 18.05.2004 року - автомобіля "ВАЗ 21053" державний номер НОМЕР_1, в який внесла завідомо неправдиві відомості про проведення цієї слідчої дії та участі в ній понятих ОСОБА_9і ОСОБА_10, підписи яких вона власноручно підробила.

Також ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачувалася у тому, що вона в ході всього досудового слідства по зазначеній кримінальній справі, маючи достатні дані про заподіяння потерпілим злочинними діями учасників дорожньо-транспортної пригоди матеріальних і моральних збитків, не вжила належних заходів по забезпеченню їх відшкодування та збереженню майна, на яке накладено арешт, внаслідок чого було порушено права потерпілих.

Зокрема, ОСОБА_2, підриваючи авторитет правоохоронних органів і свідомо порушуючи права потерпілих, що є тяжкими наслідками, винесла та надала для ознайомлення потерпілій ОСОБА_1. постанову про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_5 від 02.03.2004 року, однак арешт на майно не наклала. Замість цього 14.05.2004 року склала фіктивний протокол опису автомобіля ОСОБА_5 за участю понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, хоча така слідча дія нею не проводилася і ці поняті участі в ній не брали.

12.05.2004 року ОСОБА_2 без проведення оцінки вартості автомобіля "ВАЗ 21053", що належав ПАФ "Січень", винесла формальну постанову про накладення арешту на даний автомобіль, однак не повідомила керівництво ПАФ "Січень" про це та про обов'язок забезпечити збереження автомобіля, не відібрала розписку про передачу його фірмі на відповідальне зберігання, не направила вказану постанову до Полтавського МРЕВ ДАІ УМВС України в Полтавській області як органу, який покликаний забезпечити виконання рішень про накладення арешту на транспортні засоби. Тим самим створила умови для реалізації рішення керівництва ПАФ "Січень" від 28.10.2004 року про продаж зазначеного автомобіля, через що потерпілі по кримінальній справі № 03236131 були позбавлені права на відшкодування спричинених злочином збитків за рахунок арештованого майна.

При цьому ОСОБА_2, зловживаючи службовим становищем, умисно внесла завідомо неправдиві відомості до цієї кримінальної справи, а саме: приєднала до неї повідомлення директору ПАФ "Січень" від 12.05.2004 року про те, що на автомобіль "ВАЗ 21053" накладений арешт, та про необхідність його зберігати до рішення суду, із присвоєнням повідомленню вигаданого номеру, тоді як в дійсності таке повідомлення не направлялось, та внесла завідомо неправдиві відомості в журнал реєстрації вихідних документів СВ ПМУ УМВС України в Полтавській області про начебто відправлення повідомлення на адресу директора ПАФ "Січень".

Також, підриваючи авторитет правоохоронних органів, ОСОБА_2 після оголошення про закінчення досудового слідства здійснювала по цій кримінальній справі процесуальні та слідчі дії, вносила до протоколів та інших документів кримінальної справи виправлення дат, склала завідомо неправдивий протокол опису майна ПАФ від 18.05.2004 року, в якому підробила підписи понятих, долучила до справи фіктивні документи на підтвердження направлення обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику постанови про відмову в задоволенні їх клопотання, хоча таку постанову їм фактично не направляла.

ОСОБА_2 обвинувачувалась і в тому, що, підриваючи авторитет правоохоронних органів, не викликала та не допитувала осіб і внесла завідомо неправдиві відомості до протоколів допитів свідків ОСОБА_11 29.03.2004 року і ОСОБА_12 06.04.2004 року по кримінальній справі №04236043; свідка ОСОБА_13. 21.05.2004 року по кримінальній справі №04236064; свідка ОСОБА_14 05.05.2004 року по кримінальній справі № 05230286. Окрім того, по кримінальній справі № 04236082 вона склала завідомо неправдиві протоколи впізнання особами у червні 2004 року телефонної картки, яка була речовим доказом, та протокол про відсутність у ОСОБА_15 майна, що підлягало опису, а також склала по кримінальній справі № 05230233 завідомо неправдивий протокол від 08.04.2005 року огляду речового доказу - медичного шприца, хоча така слідча дія нею не проводилась.

Дії ОСОБА_2 за цими епізодами органами досудового слідства були кваліфіковані за ч. 3 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, але рішення за цим обвинуваченням судом не прийнято.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2007 року щодо ОСОБА_2 уточнено та постановлено вважати її звільненою від основного та додаткового покарання із закінченням строку давності на підставі ст. 49 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні заступник Генерального прокурора України стверджує, що справа щодо ОСОБА_2 розглянута судом з істотними порушеннями вимог ст.ст. 244, 277, 294, 295, 298 КПК України, а постановлений вирок не відповідає вимогам ст.ст. 334, 335 КПК України, оскільки висновки, викладені в ньому, не обґрунтовані та зроблені без посилань на відповідні докази. Окрім того, на думку прокурора, суд не звернув уваги на те, що після зміни прокурором в суді обвинувачення з виключенням ч. 3 ст. 364 КК України та з перекваліфікацією дій з ч.2 ст. 366 КК України на ч.1 ст. 366 КК України, потерпілі ІНФОРМАЦІЯ_2 та їх адвокат підтримували у раніше пред'явленому обсязі обвинувачення підсудної за ч.2 ст. 366, ч. 3 ст. 364 КК України за епізодами розслідування справи щодо ДТП, а тому суду належало у резолютивній частині вироку прийняти рішення по цьому обвинуваченню, що судом зроблено не було. Зазначає, що по справі доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, а тому не було підстав для звільнення від покарання чи кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і ст. 7-1 КПК України. Вказує, що апеляційний суд при перегляді справи у апеляційному порядку не звернув уваги на порушення, допущені місцевим судом. Тому просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах:

- потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_4зазначають, що судові рішення щодо ОСОБА_2 є незаконними. Стверджують, що судом неправильно застосовано кримінальний закон та безпідставно визнано, що в ході судового слідства не знайшло підтвердження обвинувачення підсудної за ч.2 ст. 366 і ч.3 ст. 364 КК України. Вказують, що при розгляді справи судом допущені порушення кримінально-процесуального закону і неправильно визнано наявність підстав для звільнення засудженої від покарання. Також доводять, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні їх позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок зловживання ОСОБА_2 службовим становищем і вчинення нею службового підроблення. З огляду на те, що апеляційний суд не звернув уваги на допущені судом першої інстанції істотні порушення закону, просять судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати або змінити, задовольнивши їх цивільний позов у повному обсязі;

- захисник засудженої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 стверджує, що судові рішення щодо ОСОБА_2 є незаконними, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 49 КК України суд повинен був закрити кримінальну справу, а не звільняти її від покарання. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу провадженням закрити на підставі ст. 49 КК України, ст.ст. 7-1, 11-1 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив задовольнити касаційне подання повністю, а касаційні скарги потерпілих та захисника - частково, скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3 на підтримання касаційної скарги захисника й заперечення проти касаційної скарги потерпілих та касаційного подання прокурора, пояснення потерпілої ОСОБА_1. на підтримання касаційної скарги потерпілих і касаційного подання та заперечення касаційної скарги захисника засудженої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг й касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4., захисника ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а касаційне подання заступника Генерального прокурора України - задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

При судовому розгляді справи щодо ОСОБА_2 судом допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які перешкодили правильно застосувати кримінальний закон та постановити законний та обґрунтований вирок.

Так, з протоколу судового засідання убачається, що при розгляді справи щодо ОСОБА_2 суд у підготовчій частині судового засідання, яке розпочалося 19.12.2006 року, порушив вимоги ст.ст. 293- 295 КПК України та не роз'яснив прав підсудній, потерпілим та іншим особам, які брали участь у справі, не видалив свідків із залу суду, не постановив рішення про приєднання до матеріалів справи поданого до початку судового слідства цивільного позову потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4. до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної злочинами.

Також суд відр азу після оголошення складу суду і відмови захиснику підсудної у клопотанні про виключення ІНФОРМАЦІЯ_2 і ІНФОРМАЦІЯ_3 з числа потерпілих, перейшов до допиту свідків. Цим було порушено вимоги ст.ст. 297- 300, 303, 308 КПК України.

У наступному судовому засіданні 02.02.2007 року суд в порушення вимог ст.ст. 297, 299, 300, 301 КПК України, спочатку допитав свідка ОСОБА_16., після чого оголосив про перехід до судового слідства. Після оголошення резолютивної частини обвинувального висновку суд не надав слово цивільним позивачам ІНФОРМАЦІЯ_2 для оголошення заявленого ними цивільного позову, не з'ясовував ставлення до нього підсудної, не визначав обсягу доказів, що підлягали дослідженню, та порядок їх дослідження, не пропонував підсудній дати показання та не оголошував її показань, даних на досудовому слідстві.

Окрім того, за відсутності у судовому засіданні 01.03.2007 року підсудної, суд допитував свідків (т.5 а.с.98, 99), що є порушенням вимог ст. 292-1 КПК України.

Крім того, судом було порушено вимоги ст. 277 КПК України.

Так, під час розгляду справи прокурор своєю постановою від 31.08.2007 року змінив обвинувачення ОСОБА_2: виключив з обвинувачення ч. 3 ст. 364 КК України по всіх інкримінованих їй епізодах та перекваліфікував її дії з ч.2 на ч.1 ст. 366 КК України, залишивши обвинувачення лише за епізодом службового підроблення протоколу опису автомобіля ВАЗ-21053 (т.5 а.с.165-169).

Проте потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_4, які були присутніми в судовому засіданні, підтримали обвинувачення ОСОБА_2 в раніше пред'явленому обсязі за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України по всіх епізодах розслідування кримінальної справи № 03236131. Що стосується потерпілої ОСОБА_17, то про зміну прокурором обвинувачення вона не повідомлялась і її думка щодо цього судом не з'ясовувалась, чим було порушено її права.

Крім того, постановлений щодо ОСОБА_2 вирок не відповідає вимогам ст.ст. 334, 335 КПК України, які передбачають, що у мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду, а коли підсудному пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то у резолютивній частині вироку повинно бути зазначено, по яких з них підсудний виправданий, а по яких - засуджений.

Усупереч цим вимогам суд, розглянувши справу щодо ОСОБА_2 в обсязі всього пред'явленого їй органами досудового слідства обвинувачення (у тому числі і по епізодах розслідування інших кримінальних справ, по яких ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 не були потерпілими), у резолютивній частині вироку не прийняв рішення по обвинуваченню підсудної за ч. 2 ст. 366 і ч. 3 ст. 364 КК України. У той же час суд у мотивувальній частині вироку зазначив про необхідність виключення ч. 3 ст. 364 КК України за недоведеністю цього обвинувачення ОСОБА_2 по всіх епізодах та про необхідність перекваліфікації її дій з ч.2 на ч. 1 ст. 366 КК України. На підтвердження такого висновку суд у вироку не навів переконливих доводів та не зазначив мотивів, з яких визнав недостатніми докази, що були зібрані органами досудового слідства й надані суду.

Посилання суду на те, що по справі не встановлено, ким саме було внесено неправдиві дані в протоколи слідчих дій та виконано підписи від імені вказаних у них осіб, зроблено без дослідження й оцінки відповідних доказів. При цьому судом не враховано, що наявні у кримінальних справах процесуальні документи повинні були складатися тільки слідчим ОСОБА_2, яка розслідувала ці справи, в тому числі й по факту дорожньо-транспортної пригоди, та підписуватися в її присутності.

Не обґрунтованим будь-якими доказами є і висновок суду про те, що діями ОСОБА_2 не було заподіяно істотної шкоди правам потерпілих та від її дій не настало тяжких наслідків.

З огляду на це, виключення судом обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК України, перекваліфікація її дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України і визнання такими, що сплинули, строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності, є передчасним.

Окрім того, не можна визнати законним і рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4. про відшкодування моральної шкоди, оскільки цей позов у судовому засіданні не оголошувався і не досліджувався, висновок суду про його безпідставність суперечить викладеному у вироку обвинуваченню, визнаному судом доведеним, і є немотивованим.

Таким чином, при розгляді кримінальної справи і постановленні вироку щодо ОСОБА_2 допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування цього судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

Апеляційний суд Полтавської області не звернув уваги на зазначені вище порушення з боку місцевого суду, а тому підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, касаційне подання прокурора підлягає задоволенню повністю, а касаційні скарги потерпілих ІНФОРМАЦІЯ_2 та захисника ОСОБА_18 - частково, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2, як про це просить ОСОБА_18 у касаційній скарзі, та підстав для постановлення касаційним судом рішення про задоволення позовних вимог потерпілих, як про це просять потерпілі в своїй касаційній скарзі.

При новому судовому розгляді справи щодо ОСОБА_2 суду належить повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, у тому числі й по заявленому потерпілими цивільному позову.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити повністю, а касаційні скарги потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_4., захисника ОСОБА_3- частково.

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області від 16 січня 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.