Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_2,

вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2008 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Євпаторії Автономної Республіки Крим, жителя м. Києва, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до них для реєстрації.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Хабаровська Російської Федерації, жителя м. Києва, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися до них для реєстрації.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку 1694 грн. 80 коп. на користь держави судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-хімічних експертиз.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначення засудженим покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України скасовано Апеляційним судом м. Києва, яким постановлено свій вирок від 14 травня 2008 року. Цим вироком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією всього майна, яке є їх власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 1 жовтня 2007 року близько 22-ї години у будинку АДРЕСА_2 незаконно з метою збуту придбав у ОСОБА_3наркотичний засіб - кокаїн, який незаконно зберігав при собі, перевіз до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_1, а 2 жовтня 2007 року близько 22 години біля будинку № 18 по вулиці Василевської у м. Києві цей наркотичний засіб вагою 0,143 г. ОСОБА_2 збув громадянину ОСОБА_4 за 600 грн.

Крім того, 2 жовтня 2007 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_2повторно незаконно з метою збуту придбав у ОСОБА_3 наркотичний засіб - кокаїн вагою 0,099 г., який 3 жовтня 2007 року близько 19 години 40 хвилин біля будинку № 2 на Бессарабській площі у м. Києві повторно збув за 600 грн. громадянину ОСОБА_4

ОСОБА_3засуджено за те, що він 1 жовтня 2007 року в денний час у невстановленому місці у особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження, незаконно з метою збуту придбав наркотичний засіб - кокаїн, переніс його до місця свого проживання у квартиру АДРЕСА_2 та того ж дня близько 22-ї години частину зазначеного наркотичного засобу вагою 0,143 г. збув за 600 грн. ОСОБА_2, а наступного дня близько 22-ї години 30 хвилин повторно збув ОСОБА_2 ще 0,099 г. кокаїну за 600 грн.

Крім того, 4 жовтня 2007 року в денний час ОСОБА_3., перебуваючи біля магазину "Дитячий світ", що знаходиться по вулиці Малишка у м. Києві, у особи, справа відносно якої виділена в окреме провадження, незаконно повторно з метою збуту придбав наркотичний засіб - кокаїн вагою 0, 49 г., який у цей же день у нього було виявлено та вилучено працівниками міліції.

У касаційній скарзі, поданій в інтересах засудженого ОСОБА_2, захисник ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшують покарання, а саме те, що ОСОБА_2раніше не судимий, повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, його щире каяття, що він позитивно характеризувався за місцем роботи й проживання, страждав захворюванням шлунково-кишкового тракту, а тому вважає призначене апеляційним судом ОСОБА_2 покарання надмірно суворим. Просить вирок апеляційного суду змінити та призначити засудженому покарання, не пов'язане із позбавленням волі.

На вирок Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2008 року, щодо ОСОБА_3, касаційне подання та скарги не подані.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, захисника ОСОБА_1, який підтримав подану скаргу, думку прокурора Волошиної Т.Г. про відсутність підстав для її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті наркотичних засобів, вчинених повторно, підтверджується доказами, дослідженими судом у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, і в касаційній скарзі не заперечується.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 307 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 умисно вчинив злочин, який згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким.

Також апеляційним судом ураховано ті дані й обставини, на які є посилання в касаційній скарзі, зокрема, те, що, ОСОБА_2раніше не судимий, повністю визнав свою вину та щиро покаявся у вчиненому злочині, що він позитивно характеризувався за місцем роботи й проживання, страждав захворюванням шлунково-кишкового тракту. З урахуванням цих даних у сукупності апеляційний суд визнав можливим призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.2 ст. 307 КК України.

У той же час апеляційний суд з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги захисника.

Разом з тим, апеляційний суд, постановляючи свій вирок в частині призначення засудженим покарання та залишаючи в решті вирок районного суду без зміни, не виправив помилку Шевченківського районного суду, який в порушення вимог ст. 93 КПК України прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку 1694 грн. 80 коп. на користь держави судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-хімічних експертиз.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 93 КПК України в тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягненні судові витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що в подяку ст. 395 КПК України зазначені судові рішення в частині стягнення з засуджених судових витрат підлягають зміні шляхом ухвалення рішення про стягнення з них судових витрат у рівних долях з огляду на рівність ступеню вини кожного з засуджених у вчиненому злочині.

Крім того, як Шевченківський районний суд м. Києва, так і Апеляційний суд м. Києва у своїх судових рішеннях вказали ім'я засудженого ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 в той час, як відповідно до наявної у матеріалах справи копії паспорта цього засудженого, його ім'я вказано ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 166). Це може викликати сумніви щодо особи засудженого при виконанні вироку.

Тому колегія суддів вважає за необхідне запропонувати апеляційному суду в порядку, передбаченому ст. ст. 409- 411 КПК з'ясувати правильність написання імені засудженого ОСОБА_2 та за наявності до того підстав внести до вироку відповідні зміни.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 березня 2008 року та вирок Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити - стягнути у дольовому порядку по 847 грн. 40 коп. з кожного з них на відшкодування державі судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-хімічних експертиз.

У решті вирок Апеляційного суду м. Києва від 14 травня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.

Запропонувати Апеляційному суду м. Києва в порядку, передбаченому ст.ст. 409- 411 КПК України вирішити, питання щодо правильності написання імені засудженого ОСОБА_2