Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника цивільного відповідача АП " Благодатненський птахопром" ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

встановила:

вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Благодатне Арбузинського району Миколаївської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону "Про амністію" від 12 серпня 2003 року ОСОБА_2 звільнено від призначеного судом основного покарання.

Постановлено стягнути з АП " Благодатненський птахопром" на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 5 000 грн. кожній та матеріальної - 11 724 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 грудня 2007 року вирок щодоОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 3 грудня 2002 року в нічний час, керуючи автомобілем ВАЗ-2121, який належав АП " Благодатненський птахопром", в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, на проїжджій частині автошляху Ул'янівка - Миколаїв у районі 83 кілометра виїхав на зустрічну смугу руху, не справився із керуванням автомобіля, від чого автомобіль перевернувся. Унаслідок цього пасажиру автомобіля ОСОБА_5 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від який він помер.

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_2., просить скасувати судові рішення в частині вирішення цивільного позову про стягнення з АП " Благодатненський птахопром" на користь потерпілих матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватостіОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, ґрунтуються на сукупності досліджених по справі доказів.

Прийнято правильне рішення і про звільненняОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання на підставі п. "б" ст.1 Закону України "Про амністію" від 12.08.2003 року. Свої висновки суд належним чином умотивував.

При вирішенні цивільного позову потерпілих про відшкодування завданої їм злочином моральної та матеріальної шкоди, суд також відповідно до вимог цивільного і кримінально - процесуального законодавства навів у вироку мотиви й підстави для задоволення позовних вимог, поклавши обов'язок про відшкодування шкоди у даному випадку на власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки шкоду потерпілим завдано внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки з виниОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах із власником зазначеного транспортного засобу.

Доводи касаційної скарги про те, що на час скоєння ОСОБА_2 зазначеної ДТП джерело підвищеної небезпеки фактично вибуло з володіння його власника, спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, за показаннями засудженого ОСОБА_2. убачається, що він 4 грудня 2002 року вранці прийшов на роботу в АП "Благодатненський птахопром", де працював водієм. За вказівкою механіка ОСОБА_6 на автомобілі ВАЗ-2121 "Нива", який належав вказаному підприємству, виїхав о 8 годині ранку із с. Мігея Первомайського району до м. Миколаєва для того, щоб відвезти туди трьох працівників міліції, у тому числі і його сина ОСОБА_5 й закупити запчастини до автобуса ЛАЗ. На здійснення цієї поїздки автомобілем ВАЗ - 2121 ОСОБА_6 виписав йому дорожній лист.

Свідок ОСОБА_7 на досудовому слідстві пояснив, що ОСОБА_6 мав право виписувати дорожні листи на автомобілі.

Як убачається із матеріалів справи, за розпорядженням головного інженера ОСОБА_8 № 1 від 1 грудня 2002 року, ОСОБА_6 був призначений відповідальним за випуск автотранспорту по 10 грудня 2002 року.

Крім того, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що він мав право виписувати дорожні листи та узгодив питання про надання автомобіля ВАЗ-2121 "Нива" водію ОСОБА_2для поїздки до м. Миколаєва із юристом підприємства ОСОБА_6, за яким був закріплений даний автомобіль.

На підставі викладеного суд вірно дійшов висновку, що власником джерела підвищеної небезпеки, з участю якого сталося ДТП, було саме АП "Благодатненський птахопром", і твердження представника цивільного відповідача про те, що транспортний засіб на час скоєння ОСОБА_2 ДТП фактично вибув з володіння його власника, є безпідставними.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Не вбачаючи підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги представнику цивільного відповідача АП " Благодатненський птахопром" ОСОБА_1