Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 31 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м.Києва, громадянина України, не судимого

засуджено за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, що є його власністю; за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

уродженку м.Мурманська РФ, громадянку України, не судиму

засуджено за ч.4 ст. 187 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ майна, що є її власністю; за п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є її власністю. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на 15 років з конфіскацією всього майна, що є її власністю.

Постановлено стягнути з засуджених солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 18432 грн. 34 коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 засуджено за те, що 16 березня 2007 року з метою заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу вони на автомобілі під керування ОСОБА_3 прибули до м.Києва. З метою реалізації свого умислу близько 21 години ОСОБА_2 у кафе "Печера", що розташоване у будинку №112 по пр.Перемоги у м.Києві познайомилася із ОСОБА_5, про що за допомогою мобільного телефону повідомила ОСОБА_3. Вона запропонувала ОСОБА_5 відвідати інший розважальний заклад і вже 17 березня 2007 року близько 00 год. 30 хв. вони переїхали до торговельно-розважального комплексу "Ритм" на вул.Героїв Комосу, 4 у м.Києві, де ОСОБА_5 по кредитній картці отримав 300 грн. Знаходячись у нічному клубі "Карамель", ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_5 переїхати до її місця проживання. Близько 2 години вони вийшли з розважального комплексу, а ОСОБА_3, якого попередила ОСОБА_2 по телефону, запропонував їм послуги у перевезенні. ОСОБА_5 погодився і знов отримав у банкоматі 300 грн. Після чого ОСОБА_5 і ОСОБА_2 на автомобілі Хонда НОМЕР_1 під керування ОСОБА_3 приїхали у с.Козіївку Коростишевського району Житомирської області, де заїхали до гаражу на подвір`ї будинку №70 по вул.Леніна. Реалізуючи свій умисел на заволодіння майном ОСОБА_5 шляхом розбою, а також з метою позбавлення його життя ОСОБА_3 і ОСОБА_2 напали на потерпілого, який знаходився на задньому сидінні автомобіля. При цьому ОСОБА_2 перочинним ножем нанесла йому численні удари у грудну клітку та голову, а ОСОБА_3 наніс йому удар ножем у шию. Від отриманих поранень ОСОБА_5 помер на місці вчинення злочину, а ОСОБА_3 і ОСОБА_2 заволоділи його майном на суму 1506 грн. Після цього ОСОБА_3 сховав труп ОСОБА_5 в оглядову яму у тому ж гаражі, яку згодом забетонував.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_3 та його захисник-адвокат ОСОБА_1 просять вирок скасувати, справу закрити. Посилаються на те, що суд безпідставно не взяв до уваги твердження засуджених про відсутність у них попередньої змови на вчинення злочинів щодо ОСОБА_5 і відкинув зізнання ОСОБА_2 в тому, що вбивство потерпілого вона вчинила сама на ґрунті неприязних відносин.

- засуджена ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії на ч.1 ст. 115 КК України і пом`якшити покарання. Також посилається на відсутність доказів про наявність попередньої змови на вчинення розбійного нападу та вбивства. Вважає, що суд неправильно встановив місце вчинення злочину - гараж, стверджує, що вбивство ОСОБА_5 вона вчинила сама під час руху в автомобілі внаслідок тяжкої образи з його боку.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтримали касаційні скарги, думку прокурора Яковенко Р.І., яка вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 і ОСОБА_2 умисного вбивства ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, засуджений ОСОБА_3, хоча і заперечував свою причетність до позбавлення життя ОСОБА_5, однак підтвердив, що саме він перевозив ОСОБА_2 і ОСОБА_5 із розважального центру до с.Козіївки, вкинув його труп до оглядової ями у своєму гаражі і забетонував. Золотим ланцюжком, мобільним телефоном та грошима загиблого вони з ОСОБА_2 розпорядилися на свій розсуд.

Засуджена ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила те, що саме вона позбавила життя ОСОБА_5, разом із ОСОБА_3 розпорядилися майном загиблого, але заперечувала наявність у неї з ОСОБА_3 попередньої змови на вбивство та корисливого мотиву.

Натомість, суд обґрунтовано визнав достовірними показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві, в яких вона у присутності захисника пояснювала про те, що вбивство ОСОБА_5 вони вчинили вдвох з ОСОБА_3, коли машина вже знаходилася у гаражі (т.2 а.с.220-224). Ці показання вона підтвердила і на очній ставці з ОСОБА_3 (т.2 а.с.225-230) і при відтворенні обстановки і обставин події, під час якого було виявлено труп ОСОБА_5 (т.2 а.с.231-247).

Крім того, ці показання ОСОБА_2 підтверджуються іншими доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який пояснив, що 3 квітня 2007 року невідомі чоловік і жінка запропонували купити телефон NOKIA 6230, який він згодом продав незнайомому чоловікові.

Згідно з протоколами пред`явлення фотознімків для впізнання свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як осіб, що продали йому телефон (т.2 а.с.101), а згідно з протоколом пред`явлення предметів для впізнання, ОСОБА_9 впізнав телефон, який купив у них (т.2 а.с.103-105). Як убачається із протоколу огляду (т.2 а.с.67) цей телефон було вилучено у ОСОБА_6, який при допиті в якості свідка пояснив, що цей телефон він придбав у м.Житомирі у квітні 2007 року у незнайомого чоловіка.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили, що ввечері 16 березня 2007 року вони разом із ОСОБА_5 були у кафе "Печера", де той познайомився з дівчиною, з якою згодом пішов з кафе. Зателефонувавши на телефон ОСОБА_5, ОСОБА_7 почув відповідь тої дівчини, яка сказала, що ОСОБА_5 не хоче з ним розмовляти та виключила телефон. Згідно з протоколом пред`явлення знімків для впізнання (т.2 а.с.90) ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_2, як дівчину, що була з ОСОБА_5 у кафе. З протоколів пред`явлення предметів для впізнання вбачається, що цей свідок впізнав особисті речі ОСОБА_5 - телефон та золотий ланцюжок (т.2 а.с.93-95, 107-109).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи (т.1 а.с.151-155) на трупі ОСОБА_5 було виявлено рани голови і тіла, передньо-бокової поверхні шиї з повним перетином хрящів гортані та великих кровоносних судин, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у прямому причинному зв`язку із смертю ОСОБА_5.

Згідно з висновком судово-цитологічної експертизи (т.1 а.с.172-175) на перочинному ножі було виявлено сліди крові. Кров було виявлено і у салоні автомобілю, яким керував ОСОБА_3, походження її від ОСОБА_5 не виключається (т.1 а.с.181-185). Згідно з висновком медико-криміналістичної експертизи (т.1 а.с.191-193) різані рани на передній поверхні грудної клітки могли бути заподіяні перочинним ножем, а всі інші - як цим так і іншим ножем, вилученим під час огляду місця події.

Згідно з висновками судових психолого-психіатричних експертиз (т.1 а.с.231, 232, 245-247) ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у період часу вчинення інкримінованих злочинів психічними захворюваннями не страждали і не знаходилися у стані тимчасового розладу душевної діяльності, тому обґрунтовано визнані осудними.

Таким чином, дослідивши всі докази по справі суд надав їм об`єктивної оцінки і правильно кваліфікував дії засуджених за ч.4 ст. 187 та п.п.6, 12 ч.2 ст. 115 КК України. Свої висновки в цій частині суд докладно мотивував у вироку, тому доводи касаційних скарг про відсутність у засуджених попередньої змови на вчинення злочинів щодо ОСОБА_5 та корисливого мотиву є безпідставними.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку, немає.

Покарання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням даних про їхні особи, ступеню тяжкості вчинених злочинів, всіх обставин справи. Підстав для його пом`якшення немає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України. колегія суддів,

вирок апеляційного суду Житомирської області від 21 березня 2008 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених та адвоката ОСОБА_1 - без задоволення.