Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанції на судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та інших.

Вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 15 січня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, не судимого,

за ч.5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 7 років 6 місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, не судимого,

за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, з конфіскацією майна;

за ч.3 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 призначено 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, не судимого,

за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна;

за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено 7 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

По справі вирішено цивільні позови та долю речових доказів.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, судові рішення щодо яких не оскаржуються в касаційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінено: застосовано до ОСОБА_1 ст. 69 КК України і призначено йому покарання за ч.5 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, на підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна; застосовано до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і призначено йому покарання за ч.3 ст. 189 КК України у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, знизити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна і за ч.3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна, а на підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_2 призначено 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3засуджено за вчинення таких злочинів.

ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_5 наприкінці липня 2003 року проникли у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрали майно ОСОБА_8 на загальну суму 44438 грн.

5 та 6 вересня 2005 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, а з 9 вересня по 22 вересня 2005 року вони ж за попередньою змовою з ОСОБА_3 у м.Запоріжжі та Запорізькій області вчинили ряд розбійних нападів на водіїв таксі, внаслідок чого заволоділи майном потерпілих: ОСОБА_9 - на загальну суму 1679 грн., ОСОБА_10 -636 грн., ОСОБА_11 - 872,50 грн., ОСОБА_12 - 2166 грн., ОСОБА_15 - 2155 грн., ОСОБА_14 - 2394 грн., ОСОБА_13 - 1751 грн., ОСОБА_16 - 1080 грн., автомобілем вартістю 25500 грн., належним ОСОБА_17.

Крім того, 5 вересня 2005 року ОСОБА_2 вчинив вимагання майна ОСОБА_18, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, а також із застосуванням такого насильства, внаслідок чого потерпілому було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження з тривалим розладом здоров'я та спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 650 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок у частині засудження ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3за ст.ст. 187, 289 КК України та ухвалу суду апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених. Просить направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_4, яка просила залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, пояснення прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд з таких підстав.

З матеріалів кримінальної справи видно, що вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 був оскаржений в апеляційному порядку прокурором у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених.

Як убачається зі змісту ухвали апеляційного суду, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, апеляційний суд визнав безпідставними його доводи щодо необгрунтованості рішення суду про виключення кваліфікуючої ознаки вчинення злочинів у складі організованої групи. Однак, у порушення вимог ст. 377 КПК України, докладних мотивів на спростування цих доводів апеляції суд не навів. В той же час апеляційний суд не взяв до уваги, що у вироку описані ознаки, притаманні для наявності організованої групи: постійний склад групи, розподіл ролей між співучасниками, використання спеціально пришуканих засобів, вчинення декількох епізодів нападів на водіїв таксі за аналогічних обставин.

Крім того, апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляції прокурора щодо невідповідності призначеного засудженим покарання внаслідок його м'якості, натомість, ще більше пом'якшив покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1, із застосуванням ст. 69 КК України.

При цьому, призначаючи ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не врахував його менш активну роль при вчиненні злочинів - те, що він не брав безпосередньої участі у вчиненні нападів на водіїв таксі. Водночас, апеляційним судом залишено без зміни вирок у частині визнання винним ОСОБА_2 у розбійних нападах на ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_15, під час яких він особисто погрожував потерпілим застосуванням насильства, а також і застосовував його.

Крім того, як видно з протоколу судового засідання, ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_2 у суді свою вину не визнали, не розкаялися у вчиненому. Матеріальна шкода потерпілим по справі не відшкодована. За таких обставин, рішення апеляційного суду про пом'якшення їм покарання не можна визнати обгрунтованим.

У зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно усунути наведені вище недоліки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України колегія суддів,

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд в той же апеляційний суд в іншому складі суду.