Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_2. на вирок Великобілозірського районного суду Запорізької області від 24 травня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 09.10.2000 р. за ч.2 ст.140, ч.2 ст.206, ч.3 ст.140 на 5 років позбавлення волі, звільненого 12.08.2004 року умовно-достроково на 1 рік 22 дні,

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2007 року вирок залишено без зміни.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1. засуджено за те, що він 6 листопада 2004 року о 2 год. ночі проник у будинок АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3. на загальну суму 1.190 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. вважає, що справу сфабриковано, явку з повинною він підписав після застосування недозволених методів ведення слідства, а після закінчення судового слідства йому не надали останнє слово. За змістом скарги засуджений просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і направити справу на додаткове розслідування.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. теж просить направити справу на додаткове розслідування. Свої доводи мотивує тим, що справу сфабриковано, докази сфальсифіковано, а явку з повинною ОСОБА_1. підписав внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства. Після закінчення досудового слідства засудженого не ознайомили з матеріалами кримінальної справи, а суд розглянув справу в порядку ст. 299 КПК України без роз'яснення ОСОБА_1. її змісту.

Заслухавши доповідача, прокурора про залишення судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити за таких підстав.

Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими в судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказами, зокрема, визнавальними показаннями самого засудженого, який розповів про обставини вчиненої ним крадіжки, розкаявся у вчиненому і визнав позовні вимоги потерпілого.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, у тому числі й тих, які б були пов'язані із застосуванням недозволених методів ведення слідства, і які б перешкодили суду постановити законний і справедливий вирок.

Доводи засудженого ОСОБА_1. у касаційній скарзі про ненадання йому останнього слова після закінчення судового слідства спростовуються даними протоколу судового засідання ( а.с.120) з яких вбачається, що таке право йому надавалось.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_2. з приводу розгляду справи в порядку ст. 299 КПК України без роз'яснення її змісту і наслідків ОСОБА_1., то вони теж необгрунтовані, оскільки у протоколі судового засідання зафіксовано позитивну думку засудженого з цього приводу (а.с.119).

Також безпідставними є доводи захисника щодо неознайомлення ОСОБА_1. з матеріалами кримінальної справи після закінчення досудового слідства, оскільки на а.с.92 у протоколі об'явлення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення є власноручний запис ОСОБА_1. що заяв і клопотань після ознайомлення він не має.

Дії ОСОБА_1. за ч.3 ст. 185 КК України судом кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що пом'якшують покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. і захисника ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Великобілозірського районного суду від 24 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.