Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2007 року.

Вироком міськрайонного суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 грудня 2007 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він,

1 серпня 2007 року близько 11 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на подвір'ї власного домоволодіння АДРЕСА_1, завдав ударів кухонним ножем ОСОБА_2. в грудну клітину, обличчя, руки та ноги, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку суду з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Зазначає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував, що вчинений злочин є тяжким, а також те, що ОСОБА_1. раніше засуджувався за вчинення злочинів, характеризується посередньо, не працює, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і прокурор у касаційному поданні їх не оспорює.

Покарання засудженому ОСОБА_1. призначено відповідно вимог ст. ст. 65- 67 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення, у тому числі й тих на які посилається прокурор у поданні. При цьому судом взято до уваги думку потерпілого про відсутність претензій матеріального та морального характеру до засудженого, а також прохання суворо не карати ОСОБА_1.

Отже, суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Враховуючи викладене, колегія суддів знаходить, що призначене ОСОБА_1. покарання є справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.