Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 січня 2008 року.

Вироком суду:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 січня 2008 року вирок залишено без зміни.

Зазначеним вироком, ОСОБА_2. засуджений за те, що він 23 липня 2007 року в с. Пухівка Київської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та не маючи при собі посвідчення водія, керував автомобілем "Део Нексія", що належить ОСОБА_3, який також знаходився в салоні автомобіля разом з ОСОБА_4. та ОСОБА_5. Під час руху ОСОБА_2. не дотримався вимог п.п. 12.1, 12.4. Правил дорожнього руху України, а саме - не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого допустив виїзд автомобіля на узбіччя, після чого той зіткнувся з електроопорою та перевернувся. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Део Нексія" ОСОБА_4. отримав закриту черепно-мозкову травму, від якої помер на місці пригоди. ОСОБА_2. отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_3 та ОСОБА_5. отримали легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що ОСОБА_2. вчинив тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння, не маючи відповідного досвіду керування транспортними засобами, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і повинен був передбачити настання тяжких наслідків порушення Правил дорожнього руху України, що в подальшому призвело до настання смерті одного з пасажирів, керованого ОСОБА_2. автомобіля. Крім того, засуджений не відшкодував заявлену потерпілим ОСОБА_3. матеріальну шкоду в сумі 30 000 гривень.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку подання, пояснення засудженого ОСОБА_2. та потерпілої ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2. у вчиненому злочині ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених судом доказах і в касаційному поданні не оспорюються.

Кваліфікація дій ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 286 КК України, є правильною.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, розкаявся у вчиненому, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, повністю відшкодував потерпілій ОСОБА_6. заподіяну шкоду, цивільний позов ОСОБА_3. визнав повністю та має намір сплатити вартість пошкодженого автомобіля. Також суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, врахувавши при цьому, що засуджений і всі потерпілі разом вживали спиртні напої, власник автомобіля ОСОБА_3 дав дозвіл на керування транспортним засобом стороннім особам, цим самим сприяв вчиненню злочину.

За таких обставин, беручи до уваги те, що потерпілі просили призначити ОСОБА_2. покарання не пов'язаного з позбавленням волі, а прокурор в судових дебатах просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.

Призначене засудженому ОСОБА_2. покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відмовити.