Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2007 року.

Вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:

- 11.10.2002 р. за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки

позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

- 15.10.2003 р. за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 20.01.2006 р. умовно-достроково на 1 рік 23 дні, -

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на 1 рік 11 днів обмеження волі, що на підставі ст. 72 КК України склало 6 місяців 2 дні позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 дні.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2007 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що будучи зобов'язаним постановою Дубенського районного суду Рівненської області від 23 травня 2003 року до сплати аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно на утримання сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_4, він з січня 2006 року став злісно ухилятися від їх сплати. Станом на березень 2007 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментам склала 4238 грн. 60 грн.

У касаційному поданні прокурора порушено питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень та направлення справу на новий судовий розгляд у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні засудженому покарання за сукупністю вироків.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Зазначені засади кримінального закону були порушені судом першої інстанції та незважаючи на апеляцію прокурора, безпідставно не виправлені апеляційним судом.

Як видно із матеріалів справи, за попереднім вироком ОСОБА_1 було умовно-достроково звільнено від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 23 дні.

За сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, з урахуванням вимог ст. 72 КК України, ОСОБА_1 було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 2 дні.

Таким чином, призначене за новим вироком ОСОБА_1 покарання в усякому разі є меншим від покарання, яке він не відбув за попереднім вироком, а саме 1 року 23 днів позбавлення волі.

Тому доводи прокурора про порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог ст. 71 КК України є безумовно обгрунтованими, у зв'язку з чим судові рішення у цій справі, як постановлені з порушенням кримінального закону, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, то остаточне покарання за новим вироком йому має бути призначено відповідно до вимог статтей 81 та 71 і 72 КК України (2341-14) .

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд.