Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 липня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними поданнями заступника прокурора Кіровоградської області і касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього і ОСОБА_2

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

неодноразово судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією особистого майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього особистого майна.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією особистого майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2007 року зазначений вирок змінено і постановлено вважати засудженими: ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією особистого майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього особистого майна; ОСОБА_2за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна, за ч.3 ст. 289 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією особистого майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією всього особистого майна.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2засуджено за те, що вони за попередньою змовою між собою 15 січня 2006 року близько 23 години 30 хвилин у м. Кіровограді, погрожуючи ОСОБА_3, який управляв належним ОСОБА_4 автомобілем-таксі "ВАЗ-21111" д.н. НОМЕР_1, застосуванням пістолету, незаконно заволоділи вказаним транспортним засобом, спричинивши ОСОБА_4 значну матеріальну шкоду на суму 30 000 грн., шляхом розбійного нападу відкрито заволоділи майном ОСОБА_3 на загальну суму 920 грн., а також таємно із салону автомобіля викрали його майно і гроші на загальну суму 3 474 грн. 50 коп.

Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2визнано винними у тому, що вони повторно за попередньою змовою між собою 15січня 2006 року у с. Радісне Новоукраїнського району Кіровоградської області, погрожуючи водію ОСОБА_5 який керував належним ОСОБА_6автомобілем-таксі "ВАЗ-2107" д.н. НОМЕР_2, застосуванням газового балончика і ножа, незаконно заволоділи цим автомобілем, заподіявши ОСОБА_6значну матеріальну шкоду на 30000 грн., скоїли розбійний напад на ОСОБА_5 заволодівши його майном на загальну суму 310 грн., а також таємно викрали майно потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно на 385 грн. та 1542 грн.

У касаційних поданнях заступника прокурора Кіровоградської області ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного апеляційним судом покарання тяжкості вчинених ними злочинів і їх особам внаслідок м'якості, а також у зв'язку з безпідставним застосуванням до ОСОБА_2положень ст. 69 КК України.

У касаційній скарзі і доповненнях до неї засудженого ОСОБА_1 поставлено питання про скасування судових рішень щодо нього і направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з істотними порушенням вимог КПК України (1001-05) і неправильним застосуванням кримінального закону. ОСОБА_1 зазначає, що злочинів особисто не вчиняв і попередньої змови на їх вчинення з ОСОБА_2 не мав, що заподіяні потерпілим матеріальні збитки є незначними і що суд не врахував те, що він страждає на психічне захворювання. Крім того, засуджений посилається на порушення його права на захист у суді апеляційної інстанції, оскільки йому було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційні подання і просив їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подань і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а касаційні подання підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як видно з матеріалів справи, місцевий суд, визнавши ОСОБА_1 і ОСОБА_2винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів, при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості ними скоєного, дані про їх особи, а також пом'якшуючі покарання ОСОБА_2обставини, що належно мотивовано у вироку.

Однак, апеляційний суд, розглядаючи дану справу в апеляційному порядку, фактично не врахував, що засуджені вчинили злочини, які відносяться до категорії тяжких і особливо тяжких та із застосуванням зброї, що свідчить про підвищену соціальну небезпеку ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Апеляційний суд, перерахувавши пом'якшуючі покарання обставини, які фактично були вказані судом першої інстанції, не навів належних і достатніх мотивів, з яких підстав ці обставини дають можливість пом'якшити обом засудженим покарання і застосувати до ОСОБА_2положення ст. 69 КК України.

Тому зазначена ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого серед іншого належить врахувати вищенаведене, перевірити доводи, на які посилається прокурор у касаційних поданнях і засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, касаційні подання заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.