Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 22 " липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2008 року.

Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 січня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, не працюючий,

не має судимості,

був засуджений за ст. 286 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.2, п.3 ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4 580 грн., а також судові витрати.

Вироком апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2008 року:

- апеляцію прокурора задоволено частково, апеляції засудженого і захисника залишено без задоволення;

- вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 28 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації вчиненого злочину та в частині призначеного покарання скасовано;

- ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до призначеної судом міри покарання - до 2 років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами;

- відповідно до ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

- на підставі п.2, п.3 ст. 76 КК України зобов'язано засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;

- у решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 31 грудня 2005 року приблизно о 13 годині 15 хвилин, керуючи автомобілем "ВАЗ-2109" та рухаючись по вул.Леніна у смт.Горностаївка Херсонської області, порушив правила безпеки дорожнього руху, передбачені п.п.11.2, 12.3, 13.3, 1.7 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) України, у результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, 1921 року народження, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода і є нещасним випадком, що в ході досудового слідства допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно обмежили його право на захист, а суд неправильно оцінив фактичні обставини справи;

- адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого теж просить скасувати вирок апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції та посилається на ті самі доводи, що й ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_3, які підтримали касаційні скарги, прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а вироку - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на наступних підставах.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину ґрунтується на доказах, які апеляційний суд дослідив та дав їм належну юридичну оцінку. Вина засудженого стверджується показаннями свідків та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини пішохода, є безпідставними і спростовуються наступними доказами.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інші, які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, підтвердили, що вони бачили, як ОСОБА_1 вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5. Після наїзду на потерпілу ОСОБА_1 завіз її до лікарні.

Сам засуджений підтвердив, що потерпілу він побачив за 100 метрів, подав декілька звукових сигналів і почав знижувати швидкість та гальмувати, але дорога була мокра і тому сталося зіткнення.

Із висновку судово-автотехнічної експертизи видно, що в даній дорожньо-транспортній пригоді небезпека для подальшого руху автомобіля ВАЗ-2109 виникла в той момент, коли водій побачив пішохода. У даній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.12.3 ПДР і прийняти міри до гальмування аж до повного зупинення транспортного засобу. Водій автомобіля ВАЗ-2109 ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити н

Крім того, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.11.2, 13.3, 1.7 ПДР і мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода ОСОБА_5 і тим самим уникнути настання ДТП.

Із висновку судово-медичної експертизи видно, що у потерпілої ОСОБА_5 виявлено: закритий перелом лівої стегнової кістки, закритий перелом правої міжгомілкової кістки, гемиртоз лівого колінного суглоба, забій головного мозку, синці на повіках очей, указані тілесні ушкодження відносяться до середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я і могли бути заподіяні виступаючими частинами легкового автомобіля, що рухався, та послідуючих ударів об тупі предмети при падінні тіла на автомобіль або дорожне покриття.

Наведеним доказам апеляційний суд дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Покарання призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 396, 396 КПК України, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і його захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Херсонської області від 15 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.