Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що судився:

- 27.05.1998 року Косівським районним судом

Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 140 КК України

на два роки позбавлення волі;

- 8.02.2000 року цим же судом за ст. 94 КК України

на дванадцять років позбавлення волі;

засуджений за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на п'ятнадцять років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Косівського районного суду від 8.02.2000 року і остаточне покарання за сукупністю вироків визначено у виді позбавлення волі строком на вісімнадцять років шість місяців.

Доля речових доказів та питання про відшкодування судових витрат судом вирішені відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за злочин, який він, як установив суд першої інстанції, вчинив за таких обставин.

ОСОБА_1, будучи засудженим 8 лютого 2000 року Косівським районним судом за ст. 94 КК України, тобто за умисне вбивство без обтяжуючих обставин, відбував покарання в Коломийській ВК № 41.

12 серпня 2006 року ОСОБА_1 був переведений для подальшого відбування покарання в дільницю соціальної реабілітації зазначеної вище колонії із залученням до сільськогосподарських робіт у СВК ім. Шевченка, що в с. Тишківці Городенківского району, де він мав можливість вільно пересуватись та спілкуватись із місцевими жителями.

У серпні того ж року там же засуджений познайомився із неповнолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, з якою почав підтримувати близькі стосунки. Надалі він завів знайомство з мешканкою цього ж села ОСОБА_6, яка завагітніла. У зв'язку з такою обставиною ОСОБА_1 висловив намір одружитися із ОСОБА_6

Дізнавшись про це, ОСОБА_5 із ревнощів почала погрожувати ОСОБА_1, що вчинить дії, спрямовані проти їхнього весілля.

Побоюючись, що ОСОБА_5 може розголосити про їх близькі стосунки і в такий спосіб зірвати реєстрацію шлюбу з ОСОБА_6, будучи озлобленим її поведінкою і відчуваючи до неї через ці обставини особисту неприязнь, ОСОБА_1 вирішив її вбити.

З цією метою він 25 серпня 2007 року приблизно о 22-ій годині викликав ОСОБА_5 з будинку, в якому та проживала з батьками, і запропонував їй прогулятись. Наоколиці села ОСОБА_1 за згодою потерпілої вступив у статеві зносини, після чого задушив її, а труп переніс до потічка, який протікав під дорогою Городенка-Чортовець і заховав його у водостічній трубі, прикидавши землею.

На вирок внесено касаційне подання та подані касаційні скарги, в яких:

- прокурор порушує питання про скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд. Прохання вмотивовує тим, що ОСОБА_1 учинив умисне вбивство ОСОБА_5 під час відбування покарання за такий же злочин. Така обставина, на думку автора подання, свідчить про стійку направленість особи засудженого на скоєння злочинів проти життя особи і виправити його з допомогою покарання, яке призначив суд, неможливо. З огляду на це, вважає, що ОСОБА_1 призначене несправедливе покарання внаслідок його м'якості;

- потерпіла ОСОБА_4 також дотримується такої думки і з цієї підстави просить вирок скасувати, а справу ОСОБА_1 направити на новий судовий розгляд;

- захисник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять вирок скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність висновків суду про винність їх підзахисного фактичним обставинам справи. Своє прохання вмотивовують тим, що матеріалами справи не спростовуються показання ОСОБА_1, в яких він показував, що умислу на позбавлення життя потерпілої не мав і причин убивати її у нього не було, та стверджував, що смерть ОСОБА_5 настала від випадкового (необережного) здавлювання органів шиї під час статевого акту з нею;

- засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити і перекваліфікувати його дії з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України. Своє прохання вмотивовує тим, що умисних дій, спрямованих на убивство ОСОБА_5, не вчиняв, оскільки був з нею в дружніх відносинах і причин позбавляти її життя не було. Допускає, що в пориві статевої пристрасті міг випадково здавити горло потерпілої.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, а касаційні скарги, крім потерпілої, залишити без задоволення, пояснення засудженого і його захисника на підтримання касаційних скарг та їх заперечення на касаційні подання та скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і подання, підстав для їх задоволення колегія суддів не знайшла.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у злочинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами.

Доводи касаційних скарг засудженого та його захисників про те, що ОСОБА_1 вчинив вбивство через необережність, у зв'язку з чим його дії потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК України, на матеріалах справи не ґрунтуються і спростовуються наступними доказами.

Як видно із даних явки з повинною і протоколів допиту ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, він з приводу розвитку подій, що мали місце за участю ОСОБА_5 ввечері 25.08.2007 року, давав показання, які є суперечливими.

Так, у явці з повинною і на допиті як підозрюваного, ОСОБА_1 стверджував, що ОСОБА_5 померла під час статевого акту без застосування з його боку до потерпілої будь-якого фізичного насильства (т. 2, а.с. 19-20, 29-33, 34).

На допиті як обвинуваченого (додатковому) ОСОБА_1, будучи обізнаним про причину смерті ОСОБА_5, дав показання, в яких допускав здавлювання органів шиї потерпілої рукою під час статевого акту, але стверджував, що це сталося мимовільно (т.3, а.с. 74-77).

У подальшому засуджений на допиті як обвинуваченого від таких показань відмовився, а в судовому засіданні показав, що ввечері 25.08.2007 року він з ОСОБА_5 не зустрічався і до її смерті непричетний (т.4, а.с. 65-66; т. 5, а.с. 91-93, 110, 111-113, 114).

Спростовуючи такі показання ОСОБА_1 та усуваючи наявні в них суперечності щодо обставин вчиненого ним злочину, суд обґрунтовано пославсь на показання потерпілої ОСОБА_4, яка підтвердила ту обставину, що ОСОБА_1 увечері 25.08.2007 року забрав з дому доньку ОСОБА_5, яку 14.09.2007 року виявили мертвою, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які підтвердили факт перебування ОСОБА_5 у супроводі ОСОБА_1 увечері 25.08.2007 року на вулиці, яка веде до млина, що розташований на околиці села Тишків.

Судом перевірялись показання засудженого про застосування до нього недозволених методів при розслідування справи, внаслідок чого, за його версією, він обмовив себе в причетності до смерті потерпілої. Оскільки така версія не знайшла свого підтвердження, суд з наведенням переконливих мотивів обґрунтовано відхилив її як безпідставну.

Відповідно до даних висновків судово-медичних експертиз, у тому числі й комісійних, видно, що смерть ОСОБА_5 настала протягом короткого проміжку часу від механічної асфіксії, зумовленої здавлюванням органів шиї рукою (т.1, а.с. 94-106; т. 2, а.с. 96-102; т.3, а.с. 88-95).

Враховуючи такі дані, суд з наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано відхилив показання засудженого, в яких він стверджував, що життя потерпілої позбавив через необережність.

Показання ОСОБА_1 про те, що проблеми зі здоров'ям у потерпілої виникли при статевих зносинах, однак вона запевняла, що її хворобливий стан є тимчасовим і просила його статевий акт не припиняти, а потім зненацька померла, судово-медичними даними не підтверджуються.

З огляду на таку обставину, а також на дані попереднього вироку, відповідно до яких ОСОБА_1 був визнаний винним і засуджений за умисне вбивство ОСОБА_11, яке він вчинив аналогічним убивству ОСОБА_5 способом і за подібної ситуації, суд обґрунтовано визнав зазначені вище показання засудженого неправдивими.

Відповідно до даних висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих йому протиправних діянь психічними розладами не страждав і за вчинене є осудним (т.2, а.с. 89-91).

Доводи касаційних скарг про те, що органом досудового слідства й судом не встановлений мотив убивства ОСОБА_1 потерпілої ОСОБА_5, спростовуються матеріалами справи, із яких видно, що засуджений по відношенню до потерпілої діяв із неприязні, зумовленій бажанням одружитись на іншій дівчині.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 в інкримінованому цим вироком злочині.

Дії засудженого ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно, а призначене покарання як за цим законом, так і за сукупністю вироків, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для визнання такого покарання м'яким, про що порушується питання в касаційному поданні прокурора та в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_4, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 і його захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.