Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року.

Вказаним вироком, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

виправдано за ч. 1 ст. 286 КК України.

У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_2. та ОСОБА_3. відмовлено.

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувалась у тому, що вона 22 листопада 2004 року, близько 1 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Мазда-323", державний номер НОМЕР_1, після безпечного виїзду з території автомийки "Блиск-Авто", розташованій у буд. АДРЕСА_1 у Кіровському районі м. Донецька, припустилась порушень п.п. 10.1, 11.4 розділу 34 п. 1.1 Правил дорожнього руху (ПДР), не переконалась у безпеці своїх дій, змінила прямолінійний рух свого автомобіля, перетнула горизонтальну лінію дорожньої розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з автомобілем "ВАЗ-2107", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, у результаті чого пасажирці "ВАЗ-2107" ОСОБА_2. були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Місцевий суд виправдав ОСОБА_1. у повному обсязі пред'явленого обвинувачення у зв'язку з недоведеністю її участі у вчиненні даного злочину, посилаючись на те, що органи досудового слідства в порушення вимог ст. 62 Конституції України обгрунтували обвинувачення не на безспірних об'єктивних доказах, зібраних у відповідності з нормами процесуального закону, а тільки на припущеннях та на доказах, отриманих незаконним шляхом.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом процесуального права через однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив касаційне подання задовольнити, судові рішення стосовно ОСОБА_1. скасувати, а кримінальну стосовно неї направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляєтсья у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок у силу ч. 1 ст. 327 КПК України повинен бути мотивований судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи і тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_1. в інкримінованому їй злочині, суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав.

Висновки суду про те, що фактичні дані, здобуті під час огляду місця події, огляду і перевірки технічного стану транспорту, отримані незаконним шляхом, а відтак не можуть бути використані як доказ і враховані при обгрунтуванні обвинувачення у вироку, колегія суддів вважає передчасними.

Як убачається з матеріалів справи, огляд місця події був проведений 22 листопада 2004 року, з 2 год. 30 хв. до 3 год 15 хв., слідчим ОСОБА_5, про що ним був складений відповідний протокол (а.с. 3-15).

Доводи суду про те, що вказаний протокол не може бути прийнятий як доказ через те, що його не підписав інспектор ДАІ ОСОБА_6., який брав участь у огляді місця події, є необгрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України в протоколі слідчої дії повинні бути зазначені місце і дата його складання, посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для спрви обставини, виявлені під час виконання даної слідчої дії. Відповідно до ч. 4 вказаної статті протокол підписують, зокрема, особа, яка проводила слідчу дію, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії.

Як убачається з проколу огляду місця події, у ньому вказано про те, що слідчу дію проводив слідчий ОСОБА_5. за участю інспектора ОСОБА_6, водія ОСОБА_4, у присутності понятих ОСОБА_7. та ОСОБА_8 (з вказівкою їхніх адрес). Відсутність підпису ОСОБА_6 не є підставою вважати, що фактичні дані, викладені у протоколі, не можуть бути використані як доказ, оскільки дане порушення не є істотним і могло бути усунуто судом під час допиту ОСОБА_6 як свідка у судовому засіданні.

Суд постановив про виклик ОСОБА_6 у судове засідання і за відсутності даних про причини його неявки оголосив показання, дані ОСОБА_6. під час досудового слідства. З протоколу допиту ОСОБА_6 як свідка убачається, що він дійсно був присутнім під час огляду місця події і розповідав про такі обставини цього огляду, які могли бути відомі тільки особі, яка безпосередньо брала участь у слідчій дії (а.с. 124-125).

Колегія суддів також вважає необгрунтованими посилання суду на те, що протокол огляду місця події є незаконним, оскільки понятий ОСОБА_8, який його підписав, у м. Донецьку та Донецькій області не зареєстрований.

Як убачається з матеріалів справи, під час судового слідства жодна зі сторін не клопотала про виклик свідка ОСОБА_8. до суду, і суд у той же період не вчиняв дій, спрямованих на його виклик. Запит, що був зроблений судом до органів внутрішніх справ, стосувався факту реєстрації осіб, які підписали протокол, а саме ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 415). Відповідно судом не були вчинені усі необхідні дії, спрямовані на виклик свідка ОСОБА_8. у судове засідання, а тому немає підстав вважати, що він не брав участі як понятий у огляді місця події.

Є передчасними і висновки суду про те, що оскільки закінчення виявленого на місці ДТП гальмівного сліду не збігаються з будь-яким з коліс автомобіля "ВАЗ-2107", тому він не залишений цим автомобілем. Зокрема, вони суперечать даним протоколу огляду місця події (а.с. 11), показанням водія та пасажирів цього автомобіля про те, що ОСОБА_4. здійснив екстренне гальмування (а.с. 39, 40, 42, 307, 321, 399), а також висновкам судової транспортно-трасологічної експертизи від 9 березня 2005 року, згідно з якими деформація лівої передньої частини автомобіля "ВАЗ-2107" виникла у результаті дії значної сили (а.с. 72-78), що означає, що автомобіль міг бути відкинутим від місця зіткнення.

Відкидаючи як доказ обвинувачення висновок автотехнічної експертизи від 29 березня 2005 року (а.с. 172-177), суд послався у вироку на те, що як вихідні дані експертові були надані неповні та суперечливі дані про обставини події дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), а також докази, отримані незаконним шляхом. Дані вказаного висновку свідчать про те, що зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля "ВАЗ-2107", показання водія ОСОБА_4, а також свідків ОСОБА_2. та ОСОБА_10. є обгрунтованими, а показання ОСОБА_1. та пасажирів її автомобіля - непереконливими.

Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду за клопотанням обвинуваченої ОСОБА_1. судом була призначена повторна судово-автотехнічна експертиза, проведення якої було доручено установі за клопотанням ОСОБА_1. (а.с. 365).

Однак, за матеріалами справи, при вирішенні питання про призначення додаткової судово-автотехнічної експертизи, суд не виконав усіх вимог закону.

Так, відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) від 30 травня 2007 року, якщо питання про необхідність призначення експертизи виникне під час розгляду справи, суду необхідно з'ясувати можливість її проведення в судовому засіданні і викликати того ж експерта, який проводив експертизу при попередньому розслідуванні справи.

Втім, експерт ОСОБА_11, який готував висновок від 29 березня 2005 року, у судове засідання не викликався і не допитувався.

До того ж, як свідчать матеріали справи, при призначенні додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи іншому експертові були надані ті ж самі вихідні дані, що й експертові ОСОБА_11. (а.с.373).

Висновок експертизи від 6 березня 2006 року суд поклав в основу виправдувального вироку. Однак, як убачається з її висновків, не виявляється можливим визначити, на якій зі смуг руху відбулася ДТП, де мало місце зіткнення автомобілів, якою була швидкість автомобіля ВАЗ-2107. Також експерт у висновках надав два варіанти механізму ДТП, один з яких пов'язується з подією на смузі руху автомобіля "ВАЗ-2107" (коли дії ОСОБА_1. не відповідали ПДР і перебували у причинному зв'язку з ДТП), а інший - на смузі руху "Мазда-323" (коли у діях ОСОБА_1. не убачалось невідповідності вимогам ПДР).

Висновки експертизи від 6 березня 2006 року суперечать, зокрема, даним висновку судової транспортно-трасологічної експертизи від 9 березня 2005 року, згідно з яким у первинний момент взаємного контактування автомобіль "Мазда-323" та автомобіль "ВАЗ-2107" перебували у стані руху (а.с. 72-78), показанням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10., потерпілої ОСОБА_2. - водія та пасажирів автомобіля "ВАЗ-2107".

Зважаючи на те, що висновок транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 6 березня 2006 року є не досить ясним, суперечить іншим матеріалам справи, висновок суду про його допустимість як доказу у даній кримінальній справі колегія суддів вважає передчасним. Колегія суддів убачає за доцільне призначити повторну комісійну експертизу, доручивши її іншим експертам, на вирішення якої поставити питання, на які суд не отримав однозначної відповіді: на якій зі смуг руху відбулася ДТП і у діях якого з водіїв убачаються порушення ПДР, що перебувають у причинному зв'язку з ДТП, в результаті якої одній особі були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Виправдовуючи ОСОБА_1., суд фактично не взяв до уваги показання потерпілої ОСОБА_2. та свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10., які в судовому засіданні підтвердили свої показання на досудовому слідстві, дійшовши висновку що їх показання є суперечливими, взаємовиключними та непослідовними.

Однак, як свідчать дані протоколів допиту як потерпілої ОСОБА_2., свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_10. під час досудового слідства, а також протоколу судового засідання, вказані особи давали послідовні та однакові показання про те, що водій автомобіля "Мазда-323" перед зіткненням маневрував зі смуги на смугу, і остаточно виїхав на смугу руху автомобіля "ВАЗ-2107", перебуваючи від останнього на відстані приблизно 15-20 м, а тому ОСОБА_4. був вимушений екстренно загальмувати, але не зміг при цьому уникнути зіткнення (а.с. 39, 40, 42, 306-307, 319-322, 359-360).

Таким чином, рішення суду про виправдання ОСОБА_1. є передчасним, прийнятим з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів.

Не дано належної оцінки цим обставинам і судом апеляційної інстанції.

За таких обставин судові рішення стосовно ОСОБА_1. підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і ретельно перевірити усі доводи, на які посилається прокурор у касаційному поданні, в залежності від чого постановити по справі законне і обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 6 червня 2006 року та ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 13 жовтня 2006 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.