Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 22 липня 2008 року справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на окрему ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2008 року,

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 2 листопада 2007 року, прийнятою під головуванням судді ОСОБА_2., було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_3. про скасування постанови відділу Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи від 28 вересня 2007 року. На указану постанову суду ОСОБА_3. подав апеляцію, у якій, крім іншого, просив поновити пропущений ним строк для подачі апеляції. Постановою указаного місцевого суду від 11 грудня 2007 року, прийнятою під головуванням судді ОСОБА_1, ОСОБА_3. у відновленні пропущеного строку було відмовлено, а його апеляцію визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2008 року постанову суду першої інстанції від 11 грудня 2007 року скасовано, а апеляцію ОСОБА_3. визнано такою, що підлягає розгляду. Крім того, апеляційним судом було винесено окрему ухвалу на адресу голови Печерського районного суду м. Києва, у якій звернуто увагу на порушення закону, допущені суддями та працівниками апарату суду при розгляді як скарги ОСОБА_3. по суті, так і його клопотання про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У касаційних скаргах ОСОБА_2. і ОСОБА_1. просять скасувати окрему ухвалу апеляційного суду, оскільки вважають її незаконною та необґрунтованою. Зокрема, на думку скаржників, в ухвалі не зазначено які саме права учасників процесу були порушені і вимоги якого закону не були виконані судом першої інстанції під час розгляду матеріалів по скарзі та клопотанні ОСОБА_3.

Заслухавши доповідь судді, висновок прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що ці скарги підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. - 23-2, 380 КПК України апеляційний суд може винести окрему ухвалу при виявленні порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при розгляді справи судом першої інстанції.

Із змісту мотивувальної частини оскаржуваної окремої ухвали видно, що підставами для її винесення були порушення прав ОСОБА_3. при призначенні нової дати розгляду його скарги та при направленні скаржнику копії постанови суду. На думку апеляційного суду також були порушені права скаржника при розгляді його клопотання про відновлення пропущеного строку на подачу апеляції.

Як видно із матеріалів справи, розгляд скарги ОСОБА_3. по суті було призначено на 29 жовтня 2007 року, про що скаржнику суд першої інстанції своєчасно направив повідомлення. Напередодні цього розгляду від ОСОБА_3. до суду надійшла телеграма, у якій він повідомляв про неможливість його явки із зазначенням відповідних причин і просив розглядати скаргу за його відсутності.

Дані змісту протоколу судового засідання свідчать про те, що суд першої інстанції фактично не призначав нової дати розгляду, а зробив перерву у судовому засіданні з 29 жовтня до 2 листопада 2007 року. Крім того, після обговорення, суд прийняв рішення про розгляд скарги у відсутності скаржника. Таке рішення суду не суперечить положенням, передбаченим ст. - 236-2 КПК України, де зазначено, що суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, тільки у разі необхідності.

З врахуванням цих обставин, висновки апеляційного суду про порушення прав ОСОБА_3. при призначенні нової дати розгляду його скарги є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи.

Без перевірки відповідних доказів у ході судового слідства, безпідставними та поспішними вважає колегія суддів висновки апеляційного суду щодо внесення виправлень конкретними працівниками апарату суду до супровідного листа, який було направлено з копією постанови суду.

До того ж, як видно із мотивувальної частини постанови суду першої інстанції від 11 грудня 2007 року, приймаючи рішення про відмову ОСОБА_3. у відновленні пропущеного строку для подачі апеляції на постанову суду від 2 листопада 2007 року, суд, оцінюючи поважність причин пропуску строку на оскарження, брав до уваги не дату направлення скаржнику копії постанови, а відсутність даних щодо дати отримання ним копії цієї постанови.

Прийняття такого рішення судом, з відповідним обґрунтуванням, відповідає положенням ст. 353 КПК України і не може розцінюватись як порушення прав скаржника, враховуючи і те, що законом йому надано можливість оскаржити це рішення в апеляційному порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги ОСОБА_2. та ОСОБА_1 задовольнити.

Окрему ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2008 року, винесену на адресу голови Печерського районного суду м. Києва, - скасувати.