розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року.

Вироком Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2007 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше тричі судимого,-

засуджено: - за ст. 115 ч. 1 КК України - на 12 років позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 3 КК України - на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 185 ч. 2 КК України - на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання - 13 років позбавлення волі.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 5241 грн. та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_3 - 25694 грн., на користь ОСОБА_4 - 1120 грн., а також 612 грн. судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що вранці 12 березня 2007 року, діючи повторно, він шляхом пошкодження балконних дверей проник у квартиру потерпілої ОСОБА_3 АДРЕСА_1, звідки вчинив крадіжку грошей та майна потерпілої на загальну суму 26694 грн. 97 коп.

26 квітня 2007 року о 13 год. ОСОБА_1о через вікно проник у будинок АДРЕСА_2, звідки викрав гроші та майно потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 1120 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 5 год., знаходячись у квартирі своєї знайомої ОСОБА_5 АДРЕСА_3, з якою підтримував близькі стосунки, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, на грунті особистих стосунків він вчинив її умисне вбивство, нанісши не менше 26 ударів ножем у шию, спину, груди та живіт за обставин, викладених у вироку, після чого викрав майно потерпілої на загальну суму 2237 грн. та з місця вчинення злочинів зник.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення або скасувати, пославшись на порушення органами досудового слідства та судом вимог кримінально-процесуального закону, які на його думку є істотними, або пом'якшити призначене йому покарання. При цьому він посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, відсутність фіксування процесу технічними засобами, порушення судом його права на захист, а також те, що потерпіла сама намагалася нанести йому удар ножем, внаслідок чого він знаходився у стані сильного душевного хвилювання. Ці обставини він вважає такими, що мають бути враховані при визначенні йому більш м'якого строку покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги засудженому належить відмовити з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 умисного вбивства потерпілої Коліушко судом встановлені правильно, бо грунтуються на сукупності ретельно зібраних та об'єктивно досліджених судом доказах, які отримали належну оцінку у вироку. Злочинні дії засудженого щодо цього вбивства вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 115 КК України.

При цьому колегія суддів виходить також із показань самого ОСОБА_1 під час досудового та судового слідства, із аналізу яких вбачається, що умисне вбивство потерпілої він вчинив у стані наркотичного сп'яніння з особистих мотивів, нанісши їй численні удари ножем по тілу.

Його доводи про те, що потерпіла першою намагалася нанести йому удар ножем, суд обгрунтовано визнав безпідставними, бо вони ніякими доказами не підтверджуються. Тому суд правильно визнав їх такими, що спрямовані на пом'якшення ним своєї участі у вчиненні тяжкого злочину, виходячи із того, що у засудженого вони виникли лише під час судового розгляду справи.

Крім того, відповідно до ст. 67 КПК України, суд має право на свою оцінку зібраних у справі доказів. Перевіривши правильність висновків суду за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що оцінка зібраних у справі доказів є правильною, бо суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив зібрані у справі докази та дав їм належну оцінку. При цьому будь-яких об'єктивних даних про однобічність дослідження доказів або обвинувальний ухил суду у справі немає. Таких обгрунтованих доводів не наведено і у касаційній скарзі засудженого. Тому підстав вважати висновки суду першої та апеляційної інстанції неправильними, у колегії суддів немає.

Доводи ОСОБА_1 проте, що суд порушив його право на захист, безпідставні з урахуванням того, що участь захисника у справі, згідно ст. 45 КПК України, є необов'язковою, а він добровільно відмовився від участі захисника у суді. Тому суд обгрунтовано прийняв його відмову від захисника (т. 2, а.с. 97).

Вимог про фіксування судового процесу технічними засобами ОСОБА_1 та іншими учасниками судового процесу не заявлялося, а тому, відповідно до ст. 87 КПК України, процес технічними засобами у суді обгрунтовано й не фіксувався.

З урахуванням наведеного, доводи засудженого про істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону з боку суду колегія суддів вважає безпідставними.

Факти вчинення крадіжок чужого майна ОСОБА_1 не оспорються, а його дії в цій частині правильно кваліфіковані судом за ч.ч. 2 і 3 ст. 185 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених ним злочинів та його особи, вчинення їх у стані алкогольного і наркотичного сп'янінні та рецидиву злочинів. Разом із тим суд врахував також те, що ОСОБА_1о звернувся із явками з повинною, розкаявся у їх вчинені злочинів та сприяв розкриттю. Ці обставини також належно враховані судом. Тому призначене покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Оскільки передбачених ст. ОСОБА_1 КПК України (1001-05) підстав для задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає, тому у задоволенні цієї скарги належить відмовити.

головуючого	Міщенка С.М.,
суддів	Ковтюк Є.І., Філатова В.М.