Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Волинської області на вирок та постанову Любомльського районного суду Волинської області від 3 травня 2007 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,-

виправдано за ст. 190 ч. 1 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 358, ч. 5 ст. 27 та ч. 2 ст. 358 КК України, на 3 роки обмеження волі зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 та 76 КК України, а також виправдано у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 190 та ч. 2 ст. 190 КК України, за відсутністю в її діях складу злочину. Вирок щодо ОСОБА_1 ніким не оскаржено.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що шляхом обману 11 травня 2004 року отримав у "ПриватБанку" кредит у сумі 5000 грн., які привласнив. Оскільки ОСОБА_1 наміру привласнити кредитні гроші не мав, за отриманий кредит вчасно та повністю розрахувався, суд виправдав його за ч. 1 ст. 190 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановою цього ж суду від 3 травня 2007 року ОСОБА_1 підставі ст. 45 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч. 3 КК України у зв'язку з дійовим каяттям.

Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 7 травня 2004 року умисно використав завідомо підроблену іншою особою довідку про свої доходи у Любомльському споживчому товаристві для отримання кредиту в Любомльському відділенні "ПриватБанку". Проте враховуючи, що він вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, у вчиненому щиро покаявся, збитки відшкодовані, то на підставі ст. 45 КК України суд звільнив його від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України, а справу закрив.

В апеляційному порядку ці судові рішення щодо ОСОБА_1 не переглядалися.

В касаційному поданні поставлено питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного йому покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок м'якості. При цьому прокурор посилається на те, що стосовно ОСОБА_1 суд фактично постановив виправдувальний вирок за усіма обвинуваченнями, що на його думку, є процесуальним порушенням, яке потягло призначення ОСОБА_1 м'якого покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні цього подання належить відмовити з таких підстав.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що вироком суду ОСОБА_1 обгрунтовано виправдано у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки доказів привласнення ним кредитних коштів судом не встановлено, бо за отриманий кредит та відсотки по ньому він повністю і вчасно розрахувався.

За таких обставин підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_1 у колегії суддів немає. Не наведено жодної з таких підстав і у касаційному поданні прокурора.

Рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 45 КК України колегія суддів також вважає законним та обгрунтованим.

Як видно із матеріалів справи, свою винність у використанні завідомо підробленого документа ОСОБА_1 визнав повністю і щиро покаявся. Отриманий кредит ним повністю і вчасно сплачений. Тому збитків від використання ОСОБА_1 завідомо підробленого документа немає. Злочин, передбачений ч. 3 ст. 358 КК України, згідно ч. 2 ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Цей злочин ОСОБА_1 вчинив вперше.

Оскільки ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 358 КК України, то маючи законні приводи і підставі для прийняття такого рішення, суд обгрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, а справу закрив. Посилання ж прокурора у поданні на ст. 48 КК України як на підставу звільнення ОСОБА_1 суперечить судовому рішенню та свідчить про формальність внесеного подання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 45 КК України, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є не правом, а обов'язком суду, що прокурор також мав врахувати при внесенні подання.

Не допущено судом і процесуальних порушень при звільненні ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, бо до кримінальної відповідальності у цій справі було притягнуто також ОСОБА_1, щодо якої постановлено обвинувальний вирок, обгрунтованість та законність якого прокурором у поданні не оспорюється.

Оскільки суд вирішував питання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, то він обгрунтовано вирішив це питання окремим судовим рішенням - постановою, яку виніс одночасно з вироком, бо згідно зі статтями 333- 335 КПК України, вирок у справі може бути лише обвинувальний або виправдувальний. Тому посилання прокурора на те, що таким чином суд порушив вимоги кримінально-процесуального закону, колегія суддів вважає безпідставними.

Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям є не правом, а обов'язком суду, посилання прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та його особі внаслідок м'якості колегія суддів взагалі не бере до уваги через безпідставність такого доводу касаційного подання.

Тому за відсутності законних підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, передбачених ст. 398 КПК України, у задоволенні касаційного подання прокурора колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Волинської області відмовити.