Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2. на вирок апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

За вироком апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2008 року засуджені:

за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 153 КК України на 6 років позбавлення волі; за п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_1. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

за ч.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.2 ст. 153 КК України на 6 років позбавлення волі; за п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі. Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів суд визначив ОСОБА_3. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3. визнано винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

18 квітня 2007 року, у вечірній час, під час розпивання спиртних напоїв у кафе "Дукат", що знаходиться на вул. Леніна у м. Балаклея, засуджені познайомились з потерпілим ОСОБА_5, якого вони також пригощали спиртним. Коли потерпілий залишив кафе, засуджені вийшли за ним, маючи намір повернути гроші, які вони витратили на пригощання ОСОБА_5. Після того, як в результаті застосування з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_3. до потерпілого фізичного насильства останній упав, засуджені заволоділи його годинником, вартістю 50 грн. З метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом, засуджені перемістили потерпілого під балкон однієї з квартир будинку по вул. Леніна, 50, де, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_5., що виник в результаті його побиття та значного алкогольного сп'яніння, почергово задовольнили свою статеву пристрасть неприродним способом. Маючи намір позбавити потерпілого життя з тим, щоб приховати вчинені щодо нього злочини, ОСОБА_4. та ОСОБА_3., діючи спільно, по одному разу кожний, кинули на голову лежачому ОСОБА_5. уламок бетонної плити, заподіявши йому відкриту черепно-мозкову травму у виді вдавлених лінійних переломів склепіння і основи черепа та інших ушкоджень, від яких смерть потерпілого настала на місці події.

У касаційних скаргах:

потерпіла ОСОБА_2, як видно із змісту її скарги, ставить питання про скасування вироку щодо обох засуджених у зв'язку з м'якістю призначеного їм покарання. Вважає, що з врахуванням тяжкості вчиненого ними злочину та даних, які характеризують засуджених, їм слід призначити покарання у виді довічного позбавлення волі;

засуджений ОСОБА_4. вважає, що за ч.2 ст. 153 та п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України його засуджено безпідставно при відсутності доказів його вини у вчиненні цих злочинів. Під час досудового слідства він був змушений визнати себе винуватим у вчиненні цих злочинів під впливом застосування до нього незаконних заходів слідства. У зв'язку з цим, як видно із змісту його скарги та доповнення до неї, засуджений ставить питання про скасування вироку і закриття справи у цій частині.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку і відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах потерпілої ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 доводи, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3. у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із змісту даних у судовому засіданні показань засудженого ОСОБА_3. видно, що разом з ОСОБА_4. вони побили потерпілого ОСОБА_5. і забрали у нього годинник. Визнав він себе винуватим і у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, а також у тому, що на голову лежачого потерпілого він дійсно кидав уламок бетону.

Засуджений ОСОБА_4. під час судового слідства також підтверджував, що разом з ОСОБА_3. він приймав участь у відкритому заволодінні годинником потерпілого.

Посилання засудженого ОСОБА_1 у скарзі на те, що він не задовольняв статеву пристрасть неприродним способом і не причетний до вбивства ОСОБА_5. колегія суддів розцінює як такі, що суперечать встановленим по справі фактичним обставинам.

Як видно із змісту вироку, суд першої інстанції за доказ вини засуджених ОСОБА_3. та ОСОБА_1 розцінив їх показання, які вони давали під час досудового слідства, повністю визнаючи себе винуватими у вчиненні наведених у вироку злочинів.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, з врахуванням наступних обставин, які викладені у мотивувальній частині вироку.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що засуджені на протязі усього досудового слідства в присутності захисників під час неодноразових допитів та при проведенні відтворення обстановки та обставин події підтверджували, що вони разом вчинили як пограбування потерпілого, так і задоволення статевої пристрасті неприродним способом, і визнавали себе винуватими у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5. з тим, щоб приховати злочини, які вони перед цим вчинили щодо потерпілого, почергово кидаючи йому на голову уламок бетону. При цьому, у протоколах відповідних слідчих дій відсутні будь-які зауваження чи заяви з приводу неправомірних дій працівників органів досудового слідства.

Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що такі показання він змушений був дати в результаті застосування до нього фізичного насильства з боку працівників міліції колегія суддів вважає надуманими і безпідставними, оскільки указані обставини перевірялись і не знайшли свого підтвердження, про що свідчать долучені до даної справи матеріали відповідної прокурорської перевірки.

Крім того, об'єктивним підтвердженням достовірності зазначених показань ОСОБА_1 та ОСОБА_3. є сукупність інших досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Той факт, що незадовго до вчинення злочинів щодо потерпілого ОСОБА_5. засуджені у кафе вживали спиртні напої разом з ним, а потім вони вийшли за ОСОБА_5 і були з ним на місці вчинення указаних у вироку злочинів, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Дані протоколу огляду місця події та висновків судово-медичних експертиз свідчать про можливість заподіяння смерті потерпілому в результаті нанесення йому по голові ударів знайденим на місці вчинення злочину уламком бетону, тобто при обставинах, на які указували у своїх показаннях засуджені.

Згідно даним висновків судово-імунологічних експертиз підтверджується можливість походження від ОСОБА_5. слідів крові, виявлених на одязі та взутті, що належить засудженим.

Дані висновків аналогічної експертизи указують про можливість походження від ОСОБА_5. інших виділень, характерних для задоволення статевої пристрасті неприродним способом, виявлених на нижній білизні, вилученій у ОСОБА_1

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши ці та інші наведені у мотивувальній частині вироку докази, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3. у вчиненні ними, за попередньою змовою, відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5., а також у вчиненні ними, як групою осіб, задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства і з використанням безпорадного стану потерпілого.

Враховуючи встановлені у ході судового слідства обставини, які передували вбивству ОСОБА_5., та приймаючи до уваги безпосередні обставини застосування засудженими насильства до потерпілого - почергове нанесення уламком бетону ударів по голові лежачому потерпілому, також обґрунтованим є висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3. у вчиненні ними, за попередньою змовою, умисного вбивства ОСОБА_5. з метою приховати інший злочин.

У зв'язку з цим, правильною є кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3. за ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 153, п.п. 9,12 ч.2 ст. 115 КК України.

Що стосується призначеного засудженим покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки, як видно із змісту мотивувальної частини вироку, судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, встановлені по справі характеризуючі засуджених дані та обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, а також роль кожного із засуджених при вчиненні ними злочинів.

Підстав вважати призначене їм покарання м'яким, як про це йде мова у скарзі потерпілої, або для його пом'якшення, колегія суддів не вбачає.

Крім того, згідно ст. ст. 64, 98 КК України ОСОБА_3., який вчинив злочин у неповнолітньому віці, не може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі, про що просить у своїй касаційній скарзі потерпіла.

В результаті перевірки матеріалів даної справи не було встановлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги потерпілої ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Харківської області від 15 лютого 2008 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_3- без зміни.