розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілих ОСОБА_1. на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року.

Цією постановою ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що судимості не мав,

на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року звільнений від кримінального покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, а справу провадженням закрито.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року постанову щодоОСОБА_2. залишено без зміни.

Як зазначено у постанові суду, ОСОБА_2. звинувачувався у тому, що він 2 березня 2007 року приблизно о 14-ій год., керуючи вантажним автомобілем марки"DAF-95XP380" з напівпричепом"MEERT", і рухаючись на автодорозі "Київ-Луганськ" у напрямку м. Павлограда, на ділянці 527 км + 829 м на території Новомосковського району Дніпропетровської області порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки"ЗАЗ-110207" під керуванням водія ОСОБА_3, що рухався в попутному напрямку. У результаті зіткнення ОСОБА_3 втратив контроль над керованим автомобілем і той перекинувся.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "ЗАЗ-110207" ОСОБА_4 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.

У касаційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_1. просить судові рішення змінити. Вказує на те, що ОСОБА_2 було звільнено від кримінального покарання, хоча воно йому не призначалось. Вважає неправильним рішення суду про залишення цивільного позову без розгляду.

Заслухавши доповідача, пояснення представника потерпілих про підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який просив внести зміни у судові рішення, зазначивши про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з амністією від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. подав до суду заяву з проханням застосувати до нього Закон України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) , вказуючи на знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с. 221). Законом України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) передбачено звільнення від покарання (кримінальної відповідальності) осіб, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду і не розглянуті та обвинувачуваних, зокрема, у злочинах, вчинених з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, які мають неповнолітніх дітей на день набрання цим Законом чинності.

Оскільки ОСОБА_2. не був позбавлений батьківських прав, мав на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і письмово просив про застосування до нього амністії, суд правильно визнав, що він підпадає під дію Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року (955-16) та обгрунтовано застосував до нього амністію із закриттям кримінальної справи, належним чином мотивувавши своє рішення.

Проте місцевий суд зазначив про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2 тільки на підставі статті 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року, хоча зазначена стаття передбачає звільнення осіб від покарання, яке підсудному не призначалось.

Апеляційний суд на зазначену помилку місцевого суду уваги не звернув і її не виправив.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним внести у постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення зміни у зв'язку з порушенням кримінально-процесуального закону та вважати ОСОБА_2 звільненим від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 1 п. "б", ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року із закриттям щодо нього кримінальної справи.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у тому числі й тих, про які йдеться в касаційній скарзі представника потерпілого, у справі не виявлено.

Із змісту ст. ст. 28, 328 КПК України слідує, що особа вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого. Розв'язання цивільного позову вирішується судом при постановлені обвинувального вироку.

Крім того, із роз'яснення, яке дав Верховний Суд України у п. 7 постанови Пленуму № 3 від 31 березня 1989 року "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", слідує, що у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Отже, доводи в касаційній скарзі представника потерпілих ОСОБА_1про те, що суд безпідставно не вирішив цивільний позов, не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_1. задовольнити частково.

Внести зміни у постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2007 року.

Вважати ОСОБА_2 звільненим від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 1 п. "б", ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року із закриттям щодо нього кримінальної справи.