Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2008 року, якою до

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу

7.03.2000 року за ч. 3 ст. 140 КК України (1960 року)

на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого

12.05.2003 року по відбуттю покарання

застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом за вчинення в стані неосудності суспільно-небезпечних діянь, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Згідно ухвали суду ОСОБА_1. 1 листопада 2007 року близько

23 години, за попередньою змовою із особою, у відношенні якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вибивання вхідних дверей в будинок № 75 по

вулиці Леніна в с. Гюновка Приморського району Одеської області, вчинили напад на ОСОБА_2. із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я потерпілого, зв'язавши останнього, стали вимагати передачі їм грошових коштів, а потім, діючи разом з особою, у відношенні якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, з метою умисного вбивства ОСОБА_2. з корисливих мотивів, ОСОБА_1. здавив рукою органи шиї останнього, що призвело до розвитку механічної асфіксії та смерті потерпілого.

Після чого, ОСОБА_1. та особа, у відношенні якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, заволоділи грошима ОСОБА_2. в сумі 1 500 гривень, чоловічим костюмом вартістю 420 гривень та іншим майном потерпілого на загальну суму 1 937 гривень.

Відповідно до висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1. виявляє ознаки розумового недорозвитку в ступені помірно вираженої дебільності зі значними порушеннями поведінки, ступінь яких позбавляє його можливості розуміти фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій та керувати ними. Тому ухвалою апеляційного суду щодо ОСОБА_1. застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про зміну ухвали суду, а саме про виключення з мотивувальної частини вказівки про вчинення ОСОБА_1. суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України за попередньою змовою групою осіб, оскільки останній, як неосудна особа не є суб'єктом злочину.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. зазначає про непричетність до вчинення суспільно-небезпечних діянь, а також про неналежний захист його інтересів в ході досудового слідства адвокатом, в зв'язку з чим просить ухвалу суду скасувати, а справу направити прокуророві для проведення досудового слідства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та скарги, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає до задоволення, тоді як в задоволенні скарги ОСОБА_1. слід відмовити.

Висновок суду про доведеність вчинення ОСОБА_1. суспільно-небезпечних діянь, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених в ухвалі доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, в ході досудового слідства сам ОСОБА_1., до встановлення факту неосудності, неодноразово пояснював, що за пропозицією особи, у відношенні якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження, 1 листопада 2007 року в с. Гюновка Приморського району, з метою заволодіння грошима, вчинили напад на ОСОБА_2., в ході якого спочатку зв'язали потерпілого, а потім, з метою залишитися невикритими у вчиненому, ОСОБА_1. задушив останнього. Після чого заволоділи грошима, костюмом та іншим майном потерпілого (т. а. с. 23-24, 26-29, 35-36).

Об'єктивно дані пояснення ОСОБА_1. підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 440 від 6.12.2007 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_2. настала в результаті механічної асфіксії від здавлювання органів шиї руками, саме за обставин, наведених ним (т. 2 а. с. 32-38), висновками судово-імунологічних експертиз № 719 та № 1, згідно яких на недопалках цигарок та гребінці, вилучених з місця пригоди і куртці

ОСОБА_1. виявлені слина та піт, які можуть походити від ОСОБА_1., а кров на куртці - від потерпілого ОСОБА_2. (т. 2 а. с. 63-66, 71-74), протоколом вилучення у ОСОБА_1. викраденого костюма потерпілого

(т. 2 а. с. 1, т. 3 а. с. 1) та іншими доказами.

Також, з матеріалів справи встановлено, що з моменту затримання ОСОБА_1. йому призначено захисника, який приймав участь у всіх слідчих діях за його участю, в тому числі і в судовому засіданні, а тому доводи ОСОБА_1. про непричетність до вчинення суспільно-небезпечних діянь та порушення його права на захист не заслуговують на увагу.

Разом з тим, згідно ст. 18 КК України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кодексу може настати кримінальна відповідальність.

Як встановлено висновком амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1. на момент вчинення суспільно-небезпечних діянь знаходився в стані неосудності, а тому не може бути суб'єктом злочину, в зв'язку з чим, рішення суду про вчинення ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України не ґрунтується на вимогах закону та підлягає виключенню.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_1. залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити із мотивувальної частини ухвали рішення суду про вчинення ОСОБА_1. суспільно-небезпечного діяння, передбаченого п. 12 ч. 2

ст. 115 КК України.

В решті ухвалу залишити без зміни.