розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 липня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Запоріжжя,

такого, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавленні волі;

- за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна належного засудженому;

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та захисника ОСОБА_2 залишені без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 14 квітня 2005 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік від будівлі Комунарської районної державної адміністрації, яка розташована на АДРЕСА_1 під час конфлікту з ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою, чим грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги та суспільства.

Цього ж дня, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, перебуваючи на АДРЕСА_1 із застосуванням ножа як іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, заподіяв ОСОБА_3тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 19 листопада 2005 року приблизно о 1 годині 30 хвилин неподалік від супермаркету "Кит" у м. Запоріжжі на вул. Чумаченка ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, вчинив розбійний напад на подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих. У процесі вказаного розбійного нападу, ОСОБА_1 спільно із невстановленими слідством особами заволодів майном потерпілих ІНФОРМАЦІЯ_2 на загальну суму 2 130 гривень 66 копійок.

У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і просить: дії засудженого по епізоду спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3перекваліфікувати з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції вказаної статті, мотивуючи тим, що потерпілий сам напоровся на ніж; скасувати вирок та закрити справу в частині засудження за ч. 4 ст. 296 КК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, мотивуючи тим, що громадський порядок порушено не було, оскільки конфлікт відбувався на ґрунті неприязних стосунків ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і угаву сторонніх осіб не привернув; скасувати вирок та закрити справу в частині засудження за ч. 2 ст. 187 КК України за недоведеністю вини засудженого, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 не приймав участі у розбійному нападі на подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі викладає прохання та доводи, аналогічні проханням та доводам його захисника.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора про безпідставність доводів касаційних скарг та необхідність зміни вироку суду в частині призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України з посиланням на ст. 70 КК України, а не ст. 71 КК України, як це помилково зазначено у вироку; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають.

Винність ОСОБА_1 у злочинах, вчинених за викладених у вироку обставин, доведена об'єктивними доказами, що зібрані у передбаченому законом порядку, і належним чином оцінених судом.

Твердження засудженого та захисника про те, що громадський порядок під час конфлікту з ОСОБА_3 не був порушений та умислу на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження у ОСОБА_1 не було, спростовуються дослідженими судом доказами.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що взяв дома ніж та прийшов до райдержадміністрації, де у нього з приводу надання йому насіння виникла словесна суперечка з ОСОБА_3, яка переросла у бійку. У нього в руках був ніж, яким він різав апельсин. Він завдав 2-3 удари в обличчя ОСОБА_3 Після бійки в потерпілого виникло ножове поранення.

Потерпілий ОСОБА_3 суду показав, ОСОБА_1, знайшовши привід, сам почав сварку, висловлювався нецензурною лайкою та демонстрував ніж. ОСОБА_4, рознявши їх, намагався його - потерпілого відвести подалі. У цей момент він відчув удар в бік. Повернувшись, побачив засудженого та ударив останнього у відповідь. Після чого ОСОБА_1 почав бити його руками по обличчю, а коли він впав, став бити ногами. Навколо були люди, які спостерігали всю бійку. Рану в себе він побачив, коли пішов до зупинки.

Під час відтворення обстановки та обставин події потерпілий показав, за яких обстави ОСОБА_1 заподіяв йому тілесні ушкодження.

Ці показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, висновками судово-медичної експертизи.

Із показань свідка ОСОБА_4 вбачається, що засуджений безпричинно пристав до ОСОБА_3, ображав його нецензурною лайкою та демонстрував ніж. По закінченню бійки він побачив у ОСОБА_3 відкриту рану.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, під час зазначених дій був грубо порушений громадський порядок, так як вони відбувалися в присутності великої кількості людей, свідки чули нецензурну лайку.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення черевної порожнини з пошкодженням брижі тонкого кишечнику, що призвело до обширної кровотечі з розвитком гемоперитоніума, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Суд дійшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю із застосуванням ножа, заздалегідь заготовленого, та спричинив потерпілому ОСОБА_3умисне тяжке тілесне ушкодження .

Що стосується доводів у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні розбійного нападу на подружжя ІНФОРМАЦІЯ_2 та обґрунтування лише припущеннями та доказами, отриманими з порушенням закону, то вони не відповідають матеріалам справи.

Засуджений ОСОБА_1 у суді пояснював, що він у магазині "Кіт" просив дати йому банан у чоловіка, на що той відреагував неадекватно. Потім він бачив, як хтось бив цього чоловіка.

Із показань потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 убачається, що у приміщенні супермаркету засуджений попросив дати йому банан та після відмови почав погрожувати їм. Коли вони вийшли з магазину, до них підбігла група людей, серед яких був і засуджений, та почали їх бити та заволоділи їх майном.

Показання потерпілих узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10 - працівника супермаркету про те, що він чув розмову про банани; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 - працівників міліції, які прибули за викликом, що за описаннями потерпілих ІНФОРМАЦІЯ_2, вони стали підозрювати у вчиненні злочину ОСОБА_1, але коли прибули за місцем його проживання, то вхідні двері ніхто не відчинив, а з балкону вказаної квартири викинули пакет із залишками продуктів, серед яких ОСОБА_9 впізнала свої покупки.

Зі змісту протоколу впізнання ОСОБА_8 вказує на те, що саме засуджений завдавав їй удари ногами.

Підстав вважати, що потерпілі обмовили засудженого, у справі не виявлено.

Згідно з висновком судово-медичних експертиз ОСОБА_9 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_8 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 про вчинення хуліганства із застосуванням ножа, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я осіб, які зазнали нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

У цілому дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначене засудженому покарання за окремо взятий злочин відповідає вимогам ст. 65 КК України та є достатнім й необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Однак, суд при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України, замість посилання на ст. 70 КК України помилково послався на ст. 71 КК України, на що не звернула уваги та не виправила помилку апеляційна інстанція.

Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон, тому вирок суду та ухвала апеляційної інстанції підлягають зміні в порядку статті 395 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

У порядку ст. 395 КПК України вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 6 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, вважати його засудженим за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 187 КК України за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України до міри покарання, призначеної судом.