Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок апеляційного суду м. Севастополя від 4 березня 2008 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2007 року, засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого, 6 лютого 1991 року за ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 193 КК України (в редакції 1960 року)

на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

звільнений 23.03.1996 року по відбуттю покарання;

за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 5 років позбавлення волі.

Апеляційний суд м. Севастополя скасував вирок Ленінського районного суду м. Севастополя в частині кваліфікації дій засудженого і призначеного йому покарання та постановив свій вирок від 4 березня 2008 року, яким засудив ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначив 5 років позбавлення волі.

Згідно вироку районного суду ОСОБА_1. засуджено за те, що він 3 квітня 2007 року близько 20 години, в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в дворі будинку АДРЕСА_1 в м. Севастополі, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, в громадському місці висловлювався нецензурними словами. На зауваження жителів зазначеного будинку ОСОБА_2. та ОСОБА_3. про неприпустимість таких дій, ОСОБА_1. грубо висловився на адресу ОСОБА_3. та з особливою зухвалістю завдав йому два удари ножем в ділянку живота та спини зліва. На вимогу, прибулого у двір ОСОБА_4, припинити протиправні дії, ОСОБА_1., діючи з особливою зухвалістю, завдав останньому удар ножем в ділянку спини зліва. Хуліганські дії ОСОБА_1. продовжувались близько 10 хвилин і потерпілому ОСОБА_3. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4. - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційному поданні прокурор просить вирок апеляційного суду змінити, виключити кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 296 КК України "вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство".

В обґрунтування подання, прокурор зазначає, що ОСОБА_1. був звільнений із місця позбавлення волі 12.05.2003 року після відбуття покарання. Судимість за вчинені злочини, передбачені ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) по вироках від 16.11.1998 року та 29.05.2002 року погашена 12.05.2006 року, тому ОСОБА_1. на момент вчинення хуліганства 3 квітня 2007 року не був особою раніше судимою за хуліганство.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Винність ОСОБА_1. у вчинених злочинах, за обставин викладених у вироку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і не оспорюється у касаційному поданні.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України є правильною.

Проте, суд першої інстанції та апеляційний суд безпідставно врахували таку кваліфікуючу ознаку хуліганства як "вчинення особою, раніше судимою за хуліганство".

Відповідно до ч. 5 ст. 90 КК України якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання за останній злочин.

Із довідки про судимість (а. с. 140) вбачається, що ОСОБА_1. відбув покарання за останній злочин 12.05.2003 року.

Протягом трьох років з дня відбуття покарання ОСОБА_1. злочину не вчиняв, а тому він вважається таким, що немає судимості за хуліганство. У зв'язку з цим, з вироку апеляційного суду та суду першої інстанції необхідно виключити кваліфікуючу ознаку "вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство".

В порядку ст. 395 КПК України із вступної частини вироку районного суду та вироку апеляційного суду необхідно виключити вказівку про судимість ОСОБА_1. 16 листопада 1998 року та 29 травня 2002 року за ч. 1 ст. 229-6,

ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року), оскільки строк погашення судимості за дані злочини закінчився.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок апеляційного суду м. Севастополя від 4 березня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити. Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку хуліганства "вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство" та вказівку суду про судимість ОСОБА_1.

16 листопада 1998 року та 29 травня 2002 року.

В порядку ст. 395 КПК України вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 29 листопада 2007 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити. Виключити з вироку кваліфікуючу ознаку хуліганства "вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство" та вказівку суду про судимість ОСОБА_1. 16 листопада 1998 року та 29 травня 2002 року.

В решті судові рішення залишити без зміни.