Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська 22 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 лютого 2007 року.

Вироком Артемівського районного суду м. Луганська 22 грудня 2006 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,-

засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 20 КК України за місцем відбування покаранні до неї застосовані примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторного лікування.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 лютого 2007 року вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винною у тому, що 8 квітня 2006 року, близько 19 год., перебуваючи вдома у знайомих АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв та словесного конфлікту на грунті ревнощів, вона вчинила умисне вбивство свого чоловіка ОСОБА_3.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 поставлено питання про скасування судових рішень щодо засудженої ОСОБА_2 та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому захисник посилається на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону при порушенні кримінальної справи, необхідність перекваліфікації дій засудженої на ст. 116 КК України та особу засудженої, зокрема стан її здоров'я.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги захисника немає.

Доводи касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону під досудового слідства та судового розгляду справи щодо ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 було порушено 8 квітня 2006 року за наявності законних приводів і підстав, отриманих під час огляду місця події та трупа ОСОБА_3, участь у якому брав також судово-медичний експерт (а.с. 1, 4-14).

Доводи скарги про те, що вказана постанова прокурором винесена пізніше зазначеної у ній дати є лише припущенням захисника. Слідчий ОСОБА_4 брав участь в огляді місця події та трупа потерпілого, а тому обгрунтовано в цей же день прийняв справу до свого провадження.

За таких обставин доводи касаційної скарги захисника про недопустимість окремих доказів, зокрема протоколів допиту ОСОБА_2 як підозрюваної та обвинуваченої колегія суддів вважає безпідставними. Що ж стосується протоколу допиту ОСОБА_2 як свідка 9 квітня 2006 року, то цей протокол в основу вироку судом не покладений (а.с. 22-25).

Фактичні обставини справи судом встановлені на підставі показань свідка ОСОБА_5, яка була безпосереднім очевидцем події злочину, інших свідків, показання яких детально наведені у вироку, даних протоколу огляду місця події та висновку судово-медичної експертизи про причину смерті ОСОБА_3, а також показань самої ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Давши належну оцінку цим доказам у їх сукупності, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що при вчинені умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2 не перебувала у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправними діями чи тяжкою образою з його боку, оскільки достовірних даних про застосування до неї такого насильства чи тяжкої образи судом не встановлено. Не встановлено судом також і систематичного знущання над нею з боку потерпілого.

За таких обставин злочинні дії засудженої ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ст. 115 ч. 1 КК України, бо на грунті особистих стосунків (ревнощів) вона вчинила умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3

З урахуванням наведеного підстав для перекваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 на ст. 116 КК України колегія суддів не вбачає, бо приходить до однозначного висновку про те, що кримінальний закон до неї застосовано правильно.

Особа засудженої також встановлена з відповідною повнотою та об'єктивністю. Тому з урахуванням особи та стану засудженої ОСОБА_2 суд призначив їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Разом із тим, враховуючи тяжкість злочину та обмежену осудність ОСОБА_2, суд обгрунтовано призначив їй покарання у виді позбавлення волі. Призначене покарання не можна визнати несправедливим внаслідок його суворості.

Тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника у колегії суддів немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відмовити.