Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2007 р., яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до обмеження волі строком 1 рік 6 місяців, а на підставі ст. 75 КК України засуджена звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про стягнення з засудженої 411 грн. 25 коп. матеріальної і 1500 грн. моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджена за те, що вона приблизно о 16.00 годині 15 листопада 2006 року на межі господарських ділянок по вул. Чапаєва в с. Рукшин Хотинського району Чернівецької області під час сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків заподіяла потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційному поданні заступник прокурора порушує питання про скасування постановленого щодо засудженої вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки суд необґрунтовано призначив ОСОБА_1, яка має на утриманні дітей віком до 14-ти років, покарання у виді обмеження волі. Також заступник прокурора вважає занадто малим розмір стягнутої на користь потерпілої моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційне подання, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має на своєму утриманні двох неповнолітніх дітей - ІНФОРМАЦІЯ_2 народження і ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, тобто віком до 14 років, а тому, у відповідності до ч.3 ст. 61 КК України, суд не міг застосовувати до неї покарання у виді обмеження волі.

Оскільки суд призначив ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, а у касаційному поданні не йдеться про м'якість обраного засудженій покарання, то інше, передбачене в санкції ч.1 ст. 122 КК України покарання, з урахуванням положень ст. 397 КПК України, теж не може бути застосоване.

У зв'язку з цим, виходячи із роз'яснень, які містяться у п.8 ч.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного покарання.

Що стосується доводів подання щодо неправильного вирішення цивільного позову потерпілої в частині стягнення моральної шкоди, то вони є безпідставними, оскільки суд вирішив позов про стягнення з засудженої 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру та ступеню моральних страждань ОСОБА_2 і мотивував своє рішення у вироку.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити частково.

Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 1 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити - звільнити її від призначеного судом покарання.

В решті вирок залишити без зміни.