Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 липня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст. 368 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані із організаційно - розпорядчими функціями, на строк три роки.

За епізодами отримання хабарів від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_1 виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2007 року вирок залишено без змін. На підставі п. "г" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від покарання.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, працюючи завідувачем хірургічного відділення Нижньогірської центральної районної лікарні Автономної Республіки Крим та маючи організаційно - розпорядчі обов'язки по забезпеченню лікувально-діагностичної роботи, прийому та госпіталізації планових та екстрених хворих, їх своєчасному та повному обстеженню та виписуванні, 18 травня 2006 року після надходження до хірургічного відділення ОСОБА_6 із діагнозом флегмонозний апендицит, місцевий перитоніт повідомив матері останнього - ОСОБА_7 про те, що йому необхідно передати гроші, оскільки від нього буде залежати, хто проводитиме операцію її сину та як проходитиме лікування у післяопераційний період. В той же день ОСОБА_7 передала ОСОБА_1 хабар у розмірі 100 грн., а 22 травня 2006 року ще 200 грн., які цього ж дня вилучили у останнього працівники міліції.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження, оскільки він не пропонував ОСОБА_7 дати йому хабар, грошей від неї не отримував, а вона їх йому підкинула, просить судові рішення скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованими.

Твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про безпідставність засудження за ч.1 ст. 368 КК України не відповідають матеріалам справи.

Так, потерпіла ОСОБА_7 показала, що 18 травня 2006 року вона зі своїм сином ОСОБА_6 приїхала у Нижньогірську центральну районну лікарню, де його оглянув хірург ОСОБА_1 й указав про необхідність операції, після чого сина оформили на стаціонарне лікування. Після придбання необхідних ліків в аптеці, які вона передала в операційну медсестрі, в розмові з ОСОБА_1 останній повідомив їй, що йому теж необхідно заплатити гроші. Того ж дня вона передала йому 100 грн., однак ОСОБА_1 сказав, що суму слід подвоїти. Вранці 22 травня 2006 року вона звернулася із заявою до міліції, де у присутності понятих зроблено ксерокопії грошових купюр, на оригіналах проставлено відмітки спеціальною хімічною речовиною. Також їй дали диктофон для запису розмови із ОСОБА_1 й вона поїхала до сина у лікарню. Там під час розмови із ОСОБА_1 вона передала йому 200 грн. за продовження лікування її сина в умовах стаціонару, поклавши їх до верхньої кишені халату ОСОБА_1 Після цього працівники міліції затримали ОСОБА_1

В судовому засіданні ОСОБА_7 підтримала свої показання, які вона давала на досудовому слідстві, із яких убачається, що 18 травня 2006 року після огляду ОСОБА_6 хірургом ОСОБА_1 останній повідомив їй, що саме від нього залежить, хто проводитиме операцію її сину, як відбуватиметься лікування у післяопераційний період й вирішення питання про виписку, а тому слід заплатити йому гроші. Того ж дня вона передала ОСОБА_1 100 грн., а 22 травня 2006 року за продовження стаціонарного лікування сина вона передала ОСОБА_1 ще 200 грн., які вилучили працівники міліції під час його затримання.

Згідно із матеріалами кримінальної справи покази потерпілої ОСОБА_7 упродовж досудового та судового слідства є послідовними, не викликають сумнівів у їх правдивості, підтверджені нею при проведенні очної ставки з ОСОБА_1 Підстав для обмови ОСОБА_7 ОСОБА_1 щодо отримання останнім хабара від неї, як про це зазначає у касаційній скарзі ОСОБА_1, не встановлено.

Окрім того, показання ОСОБА_7, об'єктивно підтверджуються іншими зібраними по справі доказами.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 18 травня 2006 року до неї прийшла ОСОБА_7 і попросила позичити 300 грн. на лікування сина. Пізніше ОСОБА_7 розповіла їй, що передала ОСОБА_1 100 грн., проте йому треба ще 200 грн. 21 травня 2006 року ОСОБА_7 позичила у неї ще 200 грн., щоб передати ОСОБА_1

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 22 травня 2006 року в ординаторську, де знаходилися вони, лікар ОСОБА_9 та ОСОБА_1, заглянула ОСОБА_7, син якої знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні лікарні. Вона викликала ОСОБА_1 у коридор. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся в ординаторську, щось витягнув із верхньої кишені халату, після чого разом із листком про заробітну плату поклав у ліву нагрудну кишеню сорочки під халатом. Через декілька хвилин у кабінет зайшли працівники міліції, які провели огляд ОСОБА_1 і виявили у верхній кишені сорочки 200 грн., обгорнуті папірцем про заробітну плату. До початку огляду працівники міліції запитували у ОСОБА_1, чи має він при собі якісь гроші і чи отримував він від когось грошові кошти. ОСОБА_1 відповів, що у нього в кишені зарплата. Коли у нього в кишені виявили 200 грн. з помітками, він сказав, що не знає, що це за гроші.

Крім того, сам ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що операцію ОСОБА_6 на прохання його матері робив саме він, а також не заперечував той факт, що знав про наявність у нього у кишені грошей, переданих ОСОБА_7. Стверджуючи про намір повідомити про дії ОСОБА_7 головному лікарю чи правоохоронним органам, ОСОБА_1, разом із тим, нікому про них не повідомив, в тому числі й працівникам міліції після виявлення у кишені його сорочки помічених купюр.

Винуватість ОСОБА_1 також підтверджується показаннями свідків - понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, даними протоколу огляду та прослуховування аудіозапису, відповідно до якого під час передачі ОСОБА_7. ОСОБА_1 грошей, останній повідомляє, куди необхідно їх покласти, висновками судово-хімічної експертизи, згідно з якими хімічна речовина на грошових купюрах, вилучених у ОСОБА_1 й на змивах з його правої руки та внутрішній стороні кишені сорочки співпадає із контрольними зразками даної хімічної речовини, а також положеннями посадової Інструкції завідувача хірургічним відділенням Нижньогірської центральної районної лікарні, відповідно до яких ОСОБА_1, перебуваючи на вказаній посаді, мав організаційно-розпорядчі обов'язки по забезпеченню лікувально-діагностичної роботи, прийому та госпіталізації планових та екстрених хворих, їх своєчасному і повному обстеженню та виписуванні.

Указаними доказами спростовуються доводи засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_7 йому підкинула гроші.

Таким чином, суд, урахувавши вищевикладене, обґрунтовано, визнав, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, одержав хабар за вчинення ним дій з використанням свого службового становища і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 368 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання та звільнення від його відбування на підставі акту амністії відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.