Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянула в судовому засіданні 3 липня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 21 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_4. і касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_5

Вироком Городоцького районного суду Львівської області від 21 березня 2007 року

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Бібрка Львівської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна.

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2народження,

уродженку с. Давидів Пустомитівського району, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_6. і ОСОБА_7 по 1500 гр. кожній, на користь ОСОБА_8. 5000 гр. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4. та ОСОБА_5визнано винними і засуджено за те, що вони за попередньою змовою в групі осіб, в листопаді 2006 року, погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я потерпілих (пістолетом), вчинили розбійні напади.

Так, вночі 27.11.2006 року ОСОБА_4. та ОСОБА_5на автомобілі "ВАЗ-21099"НОМЕР_1що був у володінні і під керуванням ОСОБА_5, з автобусної зупинки в с. Шегині Мостиського району Львівської області, взяли підвезти ОСОБА_6. і ОСОБА_7, які повертались із Польщі. Слідуючи на трасі "Львів-Шегині" в напрямку до м. Городка, заблокувавши двері в автомобілі, ОСОБА_4., приставивши до ОСОБА_6 пістолет, який вона і ОСОБА_7 сприйняли як вогнепальну зброю, наказав їм передати по 400 доларів США, а ОСОБА_5в цей час спрямувала автомобіль в безлюдне місце. Погрожуючи застосуванням пістолету, засуджені відкрито відібрали у потерпілої ОСОБА_6 майно на суму 1327 гр.60коп., а у ОСОБА_7 - на суму 2840 гр. 31коп., після чого зв'язали потерпілих, викинули з салону автомобіля, з місця події втекли.

Крім цього, 29 листопада 2006 року в с. Шегині Мостиського району Львівської області, ОСОБА_5на ОСОБА_4., на тому ж автомобілі, взялись підвезти додому ОСОБА_8, яка поверталась з Польщі. Слідуючи на трасі "Львів-Шегині" в напрямку до м. Городка, ОСОБА_4., приставивши до ОСОБА_8 пістолет, який вона сприйняла як вогнепальну зброю, наказав віддати валюту, а ОСОБА_5в цей час спрямувала автомобіль в безлюдне місце. Погрожуючи застосуванням пістолету, засуджені відкрито відібрали у потерпілої ОСОБА_8майна на суму 5499грн., після чого зв'язали потерпілу, викинули з салону автомобіля, з місця події втекли.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_5змінено і постановлено вважати ОСОБА_5засудженою за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки з покладанням на неї відповідних обов'язків.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону, внаслідок чого апеляційний суд необґрунтовано призначив ОСОБА_5покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнив її від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочинів та даним про особу засудженої.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_4. змінити в частині призначеного йому покарання, призначити його із застосуванням ст. 69 КК України, посилаючись при цьому на обставини, які його пом'якшують.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_2, який просив задовольнити касаційну скаргу захисникаОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4., думку прокурора, яка підтримала касаційне подання прокурора, а касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_4. просила залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, а касаційне подання підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 року (v0007700-03) суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали та призначити особі покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, апеляційний суд, змінюючи вирок у частині призначення покарання ОСОБА_5, та залишаючи вирок щодо ОСОБА_4. без зміни, відступив від принципу співрозмірності міри покарання, врахувавши тільки пом'якшуючи обставини засудженій ОСОБА_5та повністю проігнорував заяви потерпілих про відшкодування завданої шкоди та відсутність претензій до обох засуджених.

Тому призначаючи ОСОБА_5покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням, суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_5і призначив їй покарання, яке не можна визнати справедливим унаслідок його м'якості.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд не звернув уваги на те, що злочини, які вчинила ОСОБА_5віднесено до категорії тяжких, ОСОБА_5ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні, як місцевого, так і апеляційного суду, вину свою не визнала, не розкаялася, Крім того, місцевий суд врахував обставини, які пом'якшують покарання, особу винної, і належним чином обґрунтував своє рішення, щодо призначення ОСОБА_5мінімального покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду про призначення ОСОБА_5покарання із застосуванням ст. 69 КК України та звільнення її на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Під час апеляційного розгляду належить перевірити і доводи касаційної скарги захисникаОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4., які є аналогічними доводам апеляції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5та ОСОБА_4. підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України

касаційне подання прокурора щодо засудженої ОСОБА_5задовольнити повністю, а касаційну скаргу захисникаОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4. задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складу суддів.