Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на рішення суду першої інстанції щодо ОСОБА_1.

За вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2007 року

засуджений за ст. 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

За сукупністю вироків згідно ст. 71 КК України суд призначив засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 2 місяці.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 19 серпня 2003 року, приблизно о першій годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він проник до квартири АДРЕСА_1, де проживала ОСОБА_2 і де в цей час перебував її знайомий ОСОБА_3, який раніше взяв у засудженого в борг 50 гривень. ОСОБА_1 почав вимагати від ОСОБА_3 повернення боргу, погрожуючи при цьому розправою, а також ударив ОСОБА_3 по голові половиною цеглини, яку мав при собі, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження. Потім засуджений пройшов на кухню, де відкрито заволодів майном ОСОБА_2 вартістю 200 гривень.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про внесення змін у вирок щодо ОСОБА_1. у зв'язку з необхідністю виключення з цього вироку рішення суду про призначення засудженому остаточного покарання на підставі ст. 71 КК України, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції закону.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до положень, закріплених у ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, і застосовуються у порядку визначеному Законом України від 29 червня 2004 року "Про міжнародні договори" (1906-15) .

У ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників (995_033) від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Законом України від 16 січня 1998 року, передбачено, що видана особа не може переслідуватись, засуджуватись або затримуватись з метою виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке вона була видана.

В результаті перевірки матеріалів справи колегія суддів встановила, що 3 грудня 2003 року ОСОБА_1. було оголошено в розшук. Зміст долученого до справи клопотання судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області до Генеральної прокуратури Російської Федерації про видачу особи свідчить, що видача ОСОБА_1., якого у 2007 році було затримано на території Російської Федерації, була пов'язана саме із притягненням його до кримінальної відповідальності за вчинений 19 серпня 2003 року грабіж.

Генеральною прокуратурою Російської Федерації, як видно із змісту наявного у справі листа від 28 червня 2007 року, указане клопотання було задоволено і прийнято рішення про видачу ОСОБА_1. лише для притягнення до кримінальної відповідальності за грабіж.

Згідно даних оскаржуваного прокурором вироку від 29 листопада 2007 року, визнавши ОСОБА_1. винуватим за ст. 186 ч.3 КК України, суд призначив йому остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 цього Кодексу.

Разом з тим, приймаючи до уваги перелічені положення нормативно-правових актів, а також з огляду на те, що перед Генеральною прокуратурою Російської Федерації не ставилось питання про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що призначивши засудженому остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України, суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону, у зв'язку з чим до вироку необхідно внести відповідні зміни.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити із вироку рішення про призначення засудженому остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України і вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 186 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.