розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2008 р. кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду Дніпродзержинська від 13 грудня 2006 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, 1966 року народження, за ч.1 ст. 175, ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 222 і ч.2 ст. 366 КК України на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року провадженням закрито.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 березня 2007 року постанову залишено без змін.

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, у період з 1 листопада 2000 року по 1 вересня 2002 року, працюючи директором ТОВ "Будпостачзбуд" в м. Дніпродзержинську, умисно в порушення законодавства про працю не виплачував зарплату працівникам товариства, в результаті чого утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 11339 грн. 31 коп.

За вказаний період нараховувалась і виплачувалась заробітна плата нижче встановленого державою мінімального розміру, накази по підприємству про встановлення неповного робочого часу або оплати часу простою були відсутні, виплати обов'язкових платежів з заробітної плати не здійснювались, чим були порушені трудові права потерпілого ОСОБА_2, який фактично працював у ТОВ трактористом з лютого 1999 року, а офіційно трудові відносини з ним були оформлені лише 21 листопада 2000 року.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 27 червня 2001 року з метою незаконного отримання кредиту у Дніпродзержинській філії ЗАТ КБ "Приватбанк" умисно вніс завідомо неправдиві дані про відсутність заборгованості по непогашеним кредитам, на підставі чого 6 липня 2001 року ТОВ "Будпостачзбуд" був наданий кредит в сумі 58600 грн.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на неповноту досудового слідства і судового розгляду, на те, що суд необґрунтовано застосовував до ОСОБА_1 акт амністії, а також, що було істотно порушено КПК України (1001-05) в суді апеляційної інстанції, оскільки судовий процес не фіксувався технічними засобами і він не був своєчасно повідомлений про дату розгляду справи, просить про скасування судових рішень і направлення кримінальної справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи відносно яких знаходяться в провадженні органів дізнання, досудового слідства і не розглянуті судами, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив злочини, за які передбачена відповідальність до п'яти років позбавлення волі, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в судовому засіданні просив про застосування до нього акту амністії, а тому суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 175, ч.1 ст. 172, ч.2 ст. 222 і ч.2 ст. 366 КК України, на підставі п. "є" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року.

Доводи касаційної скарги потерпілого про істотні порушення КПК України (1001-05) у суді апеляційної інстанції є безпідставними, оскільки, як свідчать матеріали справи, клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами ним на даній стадії процесу не заявлялось, а про дату розгляду справи він був повідомлений і присутній разом із своїм представником в судовому засіданні.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Отже, передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

головуючого	Присяжнюк Т.,
с уддів	Таран Т.С., Філатова В.М.