Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 1 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на судові рішення щодо ОСОБА_2

За вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2007 року

засуджений: за ст. 189 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. 263 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

За сукупністю злочинів згідно ст. 70 КК України суд визначивОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 2 роки з покладенням відповідних обов'язків, що передбачені у ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2007 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що у 2003 році, без передбаченого законом дозволу, шляхом переробки газового пістолета, а також патронів до нього, він незаконно виготовив вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, які зберігав за місцем свого проживання по АДРЕСА_1

В період з початку 2006 року по січень 2007 року, за місцем свого проживання засуджений неодноразово незаконно виготовляв вибухові речовини та вибухові пристрої, які зберігав та носив без передбаченого законом дозволу.

У жовтні-листопаді 2006 року, за допомогою комп'ютерної дискети, на якій було записано текст з вимогами до сім'їОСОБА_3 про передачу 5 000 доларів США з погрозами застосування насильства до потерпілих та їх родичів, а також з погрозами пошкодження та знищення їх майна із застосуванням виготовлених ним саморобних вибухових пристроїв, ОСОБА_2. намагався заволодіти чужим майном.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в період з 01 по 09 грудня 2006 року, ОСОБА_2. зі свого мобільного телефону направив ряд повідомлень на мобільний телефон ОСОБА_3., в яких, погрожуючи застосуванням до потерпілої фізичного насильства, засуджений вимагав передати йому 4 золотих злитки вагою 200 гр. на загальну суму 20 579 грн. 78 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій засудженого, зазначає, що суд першої інстанції призначив засудженому надто м'яке покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, що не відповідає тяжкості вчинених ОСОБА_2. неправомірних дій.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, та захисника про відсутність підстав для задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні наведених у вироку неправомірних дій та їх кваліфікація за ст.ст. 189 ч.1, 263 ч.1 КК України у касаційному поданні прокурора не оспорюються.

Що стосується призначенняОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст.ст. 65, 75 КК України.

Зокрема, як видно із мотивувальної частини вироку, судом було враховано ступінь тяжкості вчинених засудженим злочинів, які відносяться до злочинів середньої тяжкості, встановлені по справі позитивно характеризуючі ОСОБА_2 дані та обставини, які пом'якшують покарання.

З врахуванням указаних у вироку мотивів рішення суду про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 вересня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.